На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нього несло дешевою випивкою і кислим запахом курива. Джезаль зробив мляву спробу обтріпати бруд з мундира. На його грудях була велика мокра пляма, від якої пахло пивом.

      – Прокляття! – промимрив він удруге. – Коли це я обляпався?

      Нараз його увагу привернули якісь крики з іншого боку дороги, де у проймі дверей зчепилися два чоловіки. Джезаль примружився, намагаючись розгледіти у пітьмі хоч щось. Здоровань тримав якогось чепурного чолов’ягу і, схоже, зав’язував йому за спиною руки. Тепер він натягав йому на голову щось на кшталт мішка. Джезаль кліпнув, не вірячи своїм очам. Це був не найпрестижніший район, але подібне було перебором навіть тут.

      Двері таверни розчахнулися, і звідти вийшли Вест і Джеленгорм, провадячи п’яну бесіду, – щось там про чиюсь сестру. Яскраве світло протяло морок вулиці, висвітивши жорстоке борюкання двох заводіяк. Більший з них був одягнений у все чорне, а нижню половину його обличчя закривала маска. Він мав біле волосся, білі брови і білу, як молоко, шкіру. Джезаль втупився у білого диявола через дорогу, і той відповів йому лютим поглядом своїх прищурених рожевих очей.

      – Допоможіть! – кричав пронизливим, наляканим голосом чолов’яга з мішком на голові. – Допоможіть, я…

      Альбінос грубо врізав йому в діафрагму, і той, охнувши, зігнувся навпіл.

      – Гей, ти! – крикнув Вест.

      Джеленгорм вже перебігав вулицю.

      – Що таке? – здивувався Каспа, зіпершись на лікті посеред дороги.

      В голові у Джезаля творився безлад, але його ноги тяглися за Джеленгормом, тож він пошкандибав за ними, тамуючи страшну нудоту. Вест рушив за ним. Білий привид зірвався і став поміж ними і своєю жертвою. Із затінку жваво виступив ще один чоловік, високий і худий, теж із маскою і в чорному, проте цей мав довге жирне волосся. Він підніс одягнену в рукавичку руку.

      – Джентльмени, – його невдоволений простацький голос глушила маска, – джентльмени, прошу вас, ми тут у справах короля.

      – Король веде свої справи вдень, – гаркнув Джеленгорм.

      Маска новоприбулого ледь сіпнулась, коли він усміхнувся.

      – Тому ми й потрібні йому вночі, розумієш, друже?

      – Хто цей чоловік? – Вест показав на чолов’ягу з мішком на голові.

      В’язень знову почав борюкатись.

      – Я Зепп дан… о-ох!

      Біла потвора втихомирила його, бахнувши кулаком в обличчя, від чого чоловік осів на дорогу.

      Зціпивши зуби, Джеленгорм поклав руку на ефес своєї шпаги, і білий привид кинувся вперед з небаченою швидкістю. Зблизька він здавався ще масивнішим, нелюдськішим і страшнішим. Джеленгорм мимоволі зробив крок назад, перечепився за нерівність на дорозі і з гуркотом гепнувся на спину. В голові Джезаля загуділо.

      – Назад! – заволав Вест.

      Він з тихим дзенькотом висмикнув із піхов свою шпагу.

      – С-а-а-а! – прошипіла потвора, стиснувши величезні, СКАЧАТЬ