Білі зуби. Зеді Сміт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ капітана, насміхалися з нього і відверто виказували йому свою зневагу; до квітня 1945 року всі вони були сповнені презирством і по горло ситі цими його командирсько-збоченськими штучками. Арчі, котрий у Першому штурмовому полку був новеньким, про такі речі лише починав здогадуватися.

      – Я лише сказав йому заткнутися, і він би заткнувся, цей індійський султанячий виродок, якби розумів, що так буде для нього краще. При тому жодної неповаги до вас, сер, звісно, – додав Рой з увічливим жестом.

      Дікінсон Сміт знав, що в інших полках, в інших танках не бувало такого, щоби підлеглі огризалися своїм командирам, та й навіть взагалі говорили. Навіть Ввічливий Жест Роя означав капітанову поразку. У всіх цих інших танках, у численних «Шерманах», «Черчіллях», «Матільдах», котрі металевими тарганами повзли просторами Європи, взагалі не існувало питань поваги чи неповаги. Тільки Послух, Непослух, Покарання.

      – Султан… султан… – медитував собі тим часом Самад, – знаєте, містере Макінтош, я зовсім не проти такого прізвиська, але якби воно було хоча б точніш. Знаєте, воно не є точним з погляду історії. І навіть якщо мати на увазі географію, воно також неточне. Я певен, я пояснював вам, що походжу з Бенгалії. А слово «султан» стосується володарів арабських земель, котрі лежать за сотні миль на захід від бенгальських кордонів. Називати мене султаном, враховуючи цю відстань, так само, знаєте, неточно, як коли б я йменував вас товстозадим нацистським виродком.

      – Я назвав тебе султаном і ще раз назву, ясно?

      – О, містере Макінтош. Як же це складно, як же це безглуздо, що ми з вами застрягли разом у цьому британському танку, та ще й знайшли спосіб розсваритися – а ми ж обоє піддані британської корони.

      Віл Джонсон, котрий був трохи простакуватим, одразу ж зняв свою пілотку, як він робив завжди, коли хтось згадував про британську корону.

      – А через що вся ця довбана заваруха? – запитав Макінтош, вмощуючи зручніше своє пивне пузо.

      – Нічого особливого, – відповів Самад, – боюсь, що взагалі не через «щось»; я просто говорив, говорив, знаєте, як то кажуть, молов язиком, а ще намагався привести до тями сапера Джонса, щоби він перестав на мене вилуплятися своїми вибалушеними очима, ото тільки й всього… і, схоже, я провалив усю справу.

      Здавалося, його зачепило за живе, й Арчі зненацька відчув зовсім не типове для солдата бажання притлумити біль. Але то були не той час і не те місце.

      – Ну все. Досить вам, – сказав Дікінсон Сміт, – Джонсе, звірся з картою.

      Й Арчі почав звірятися з картою.

      їхня подорож була довгою і виснажливою, а діяти їм під час неї доводилося вкрай рідко. Танк Арчі був мостобудівною машиною й належав до одного зі спецпідрозділів британської армії, а не до регіональних чи ординарних танкових частин; хлопці обслуговували армію загалом, мандрували від країни до країни, ремонтуючи пошкоджене обладнання, прокладаючи мости, розміновуючи проходи, відновлюючи дороги там, де їх було зруйновано. їхня робота полягала не в СКАЧАТЬ