Білі зуби. Зеді Сміт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ навіть не народилися. Хто вони? На що вони здатні? Чия кров у них на руках? Який запашок, який присмак у їхніх приватних справ? Хто про те знає? – й вона рвучко піднесла вгору руки, засилаючи у несвіже кілбурнське повітря свої питання та разом із ними – зграйку переляканих горобців. – От, що ти не розумієш, племіннице-соромітнице, що не розуміє ніхто з вашого покоління…

      На це Ніна так поспішала заперечити, що з рота в неї випав шматок цибулі:

      – Мого покоління? Та шоб я здохла, Алсі! Ти ж тільки на два роки за мене старша!

      Проте Алсана продовжувала, неначе ніж, протинаючи кпини та лайки племінниці-соромітниці:

      – …так це те, що люди довкола не мають бажання знати про всі запахи чужої брудної білизни.

      – Але ж, тітонько! – Ніна перейшла на вищі тони, бо цей пункт – влаштований за розрахунком шлюб Алсани – становив саме осердя їхньої постійної суперечки. – Як ти можеш жити з кимсь, кого ти не знаєш від діда-прадіда?

      У відповідь Алсана злісно підморгнула; вона любила залишатися виклично-спокійною, коли її співрозмовник закипав і мок від власного шалу:

      – Можу, міс Розум-так-і-пре, бо так набагато легше. Саме тому, що Єва не знала Адама від діда-прадіда, з їхнім шлюбом було все окей. Давай поясню. Точно, я пішла за Самада Ікбола того самого вечора того ж дня, коли його вперше побачила. Ясно, шо ніяких його дідів-прадідів я не знала. Але він був доволі милим. Ми зустрілися за сніданком в Делі одного паркого дня, й він обмахував мене «Таймсом», наче віялом. Я подумала, що в нього симпатичне лице, приємний голос і задниця все ще доволі пругка й округла, як на чоловіка його років. Уже добре. А тепер, коли я дізнаюся про нього щось нове, він подобається мені все менше. Бачиш, краще б нам було йти іншим шляхом.

      Від такої спотвореної логіки Ніна аж зірвалася на ноги.

      – До того ж, – вела своєї Алсана, – я ніколи не знатиму його на всі сто. Витягнути щось з мого чоловіка – це все одно, що видушити воду з кореня.

      Ніна не змогла стримати посмішку:

      – Воду з каменя.

      – Так-так, ти думаєш, я тупа. Але в чоловіках я таки розбираюся. Скажу тобі, – Алсана наготувалася підсумувати все сказане так, як це робили свого часу молоді, зачесані на залакований проділ, адвокати в Делі, – чоловіки – це найбільша таємниця. Бог простий порівняно з чоловіками. А тепер досить філософії: чебурека хоч? – з цими словами вона зняла накривку з пластикового пуделка й відкинулася на спинку лавки, тлуста, гарненька і вдоволена зробленим висновком.

      – Це просто ганьба, що вони в тебе будуть, – послабила хватку Ніна, – хлопці, я маю на увазі. Це ганьба, що в тебе народяться хлопці.

      – Що ти маєш на увазі?

      Насправді зрозуміти цю фразу мала Клара (тільки тримай це в таємниці від Алсани та Арчі), котра впродовж кількох останніх місяців позичала книжки з її особистої бібліотеки і вже встигла поглинути одна за одною і «Жінку-євнуха» Жермени Грір, і «Страх польоту» Еріки Джонг, і, СКАЧАТЬ