Білі зуби. Зеді Сміт
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Білі зуби - Зеді Сміт страница 28
Название: Білі зуби
Автор: Зеді Сміт
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-617-12-3767-4, 978-0-241-13997-X, 973-617-12-3360-7, 978-617-12-3766-7
isbn:
Арчі обережно взяв талони, ніби кожен з них сам був купюрою в п’ятдесят фунтів. Кельвін на мить замовк, бо побачив в очах Арчі сльози щастя.
– От, я навіть не знаю, що сказати, – почав Арчі, – я майже постійно обідаю в одному й тому самому місці. Якщо вони їх приймають, то я за все життя цього не з’їм. Вельми вдячний.
Кельвін приклав до лоба хусточку.
– Та то пусте, Арчі, не варто і згадувати. Будь ласка.
– Містере Гіроу, – Арчі кивнув на двері, – а можна я… просто хотів зателефонувати кільком людям, знаєте, повідомити їм новини про мою дитину… якщо ми тут уже закінчили.
Кельвін кивнув, заспокоївся. Арчі піднявся з місця. Він уже майже взявся за клямку дверей, коли Кельвін ще раз підкинув свій «Паркер» і сказав:
– Ага, Арчі, ще одне… ну, це про ту офісну вечірку з гостями із Сандерленда… я поговорив з Морін і з’ясував, що ми не можемо запросити туди всіх… словом, ми кинули записочки з іменами у капелюх, і, знаєш, так вийшло, що якраз ти не йдеш. Ну, я сподіваюся, ти ж не надто жалкуватимеш? На таких вечірках, як правило, доволі нудно.
– Таки-так, містере Гіроу, – відповів Арчі, літаючи думками деінде (він саме молився Господу, щоби в «О’Коннелі» приймали такі талони); посміхався сам до себе, уявляючи, як полізуть на лоба очі в Самада, коли він вивалить перед ним на стіл купу цих ідіотських талонів аж на п’ятдесят фунтів.
Частково через те, що місіс Джонс завагітніла майже одночасно з місіс Ікбол, а частково через збіг їхнього розпорядку дня (на той час Клара вже працювала погодинно вихователем підліткового клубу в Кілбурні й опікувалася групою з п’ятнадцяти тінейджерів, афросів до мозку кісток, вбраних у спортивні костюми «Адідас», брунатні шийні хустки, кросівки «Велкро» – п’ятнадцять припечених сонцем тіней, – а Алсана у тому ж Кіл бурні, лише за рогом, відвідувала пренатальні курси для жінок-азіаток), обидві жінки почали бачитися частіше. Такі несміливі на початку стосунки – кілька спільних обідів у місті, десь-якась випадкова кава – починалися як своєрідна партизанська війна проти їхніх чоловіків, але з часом переросли у справжню дружбу. Вони відмовилися стати співучасниками чоловічого замилування суспільним життям, а відтак мали час насолоджуватися іншими його гранями: прогулюватися, ходити на пікніки, сперечатися і вчитися, а ще дивитися старі французькі фільми, на сеансах яких Алсана скрикувала і закривала руками обличчя, щоразу, коли з’являвся хоч натяк на оголене тіло («Заберіть це! Ми не хочемо дивитися на цю гидоту!»), а Клара ніби підглядала, як живе інша частина людства, та частина, котрій знайомі романтика почуттів, пристрасть та життєва насолода. Та, інша частина людей, котрі мають секс. Це життя могло б бути і її життям, якби вона одного прекрасного дня не опинилася на вершечку сходів, біля підніжжя яких сидів Арчібальд Джонс.
Пізніше, коли їхні животи виросли надто великими і сидіти у кріслах кінотеатру стало некомфортно, жінки СКАЧАТЬ