Білі зуби. Зеді Сміт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ побачив лише пісні британські обличчя, атому продовжив, – мій прадід був великим героєм часів Індійського повстання!

      Тиша.

      – То був 1857 рік! І він тоді першим зробив постріл змащеною свинячим жиром кулею – послав її у забуття!

      Довша, щільніша тиша.

      – Якби не ця довбана рука, – Самад, проклинаючи всередині себе англійську історичну забудькуватість, підняв своїх п’ять змертвілих, міцно стиснутих пальців з їх звичного місця у нього на грудях, – якби не ця смердюча рука, якою безглузда індійська армія нагородила мене за мої старання, я б пішов ще далі, ніж прадід. Ачому мене скалічено? А тому, що в індійській армії більше знають про лизання задів, ніж про пал та піт битви! Ніколи не їдьте в Індію, сапере Джонс, мій дорогий друже, бо то місце для дурнів і ще гірших, ніж дурні. Там є дурні, хінді, сикхи і пенджабці. А тепер ще всі ці розмови про незалежність – дайте Бенгалії незалежність, Арчі, от що я кажу – лишіть Індію в ліжку з британцями, якщо їй це так подобається.

      Його рука гупнула об стегно з мертвою важкістю й заспокоїлася, як заспокоюється старша людина після несподіваного нападу гніву. Самад завжди звертався до Арчі, так ніби вони були у змові проти решти екіпажу. І дарма, що Арчі намагався уникати його, здавалось, ті кілька днів уважного допитливого видивляння протягнули між двома чоловіками невидиму шовкову ниточку зв’язку, за яку Самад не лінувався смикати, коли тільки мав можливість.

      – Бачиш, Джонсе, – не вгавав Самад, – справжньою помилкою віце-короля було дати владу до рук сикхів, розумієш? І все тому, що вони мали певні успіхи у боротьбі з кафрами в Африці та їм сказали: «Так, містере Такий-то, ти, з твоїм жирним спітнілим обличчям, твоїми фальшивими британськими вусами і пов’язкою пагрі, що сидить у тебе на голові, ніби великий кізяк, ти можеш бути офіцером – ми індіанізуємо армію; йди, йди битися в Італію, майоре Рісалдар Пуфі, Дафадаре Пуфі, бийся разом з моїми старими добрими британськими військами!» І це була помилка! Так само вони прийшли до мене, героя Дев’ятого північнобенгальського ескадрону кінних сфільців, героя Бенгальського летючого корпусу, і сказали: «Самаде Мія Ікбол, Самаде, ми хочемо виказати тобі велику честь. Ти битимешся у самій Європі – не голодуватимеш і питимеш власну сечу в Єгипті чи Малайї, – будеш знищувати фріців у їхньому ж кодлі». От, не зійти мені з місця, сапере Джонс, саме так мені й сказали. Добре! Я пішов. Італія, розмірковував я, це справді місце, де я доведу британській армії, що бенгальські чоловіки-мусульмани можуть геройствувати у боях незгірш за якихось сикхів. Ми кращі! Сильніші! Більш освічені, зі свіжішою кров’ю – це якраз ми зліплені зі справжнього Офіцерського Матеріалу.

      – Офіцери-індуси? – перепитав Рой, – це був би чорний день.

      – Першого ж дня мого перебування там, – продовжував Самад, – я знищив з повітря нацистський дзот. Я пікірував, як орел.

      – От брехло, – сказав Рой.

      – Наступного дня я з повітря завдав удару по ворогові, який наближався СКАЧАТЬ