Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ rel="nofollow" href="#n_29" type="note">[29] приїздять у Лібертівілль.

      Арні просто сидів за кермом, не сигналив, не робив нічого, і я вже збирався вийти й спитати в нього, що таке, коли він сам підійшов до того місця, де я зупинив машину. Навіть в останніх променях догорілого світла мені було видно, що вигляд у нього дуже присоромлений.

      – Деннісе, а ти не міг би посигналити замість мене? – несміливо спитав він. – Здається, Крістіна не працює.

      – Звісно.

      – Дякую.

      Я двічі натиснув на клаксон, і після невеликої паузи великі гаражні ворота з гримотінням поїхали вгору. А за ними стояв Вілл Дарнелл власною персоною, і живіт вивалювався йому над ременем штанів. Він нетерпляче махнув Арні рукою: мовляв, заїжджай.

      Я розвернув свою машину, припаркував її передом до виїзду, а тоді й сам зайшов у гараж.

      Усередині він був порожній, велетенський і нагадував сховище, а ще наприкінці дня тут панувала страхітлива тиша. Кожен з п’яти десятків похилих паркувальних боксів був обладнаний прикрученим до підлоги ящиком з інструментами для майстрів-на-всі-руки, які мали роздовбані драндулети, але не мали інструментів до них. Стеля була високою і навхрест перетятою голими кроквами, що нагадували стріли будівельного крана.

      Усюди були поприліплювані написи-попередження: «ПЕРЕД ВИХОДОМ ПЕРЕВІРТЕ ІНСТРУМЕНТИ», «ПРО ПІДЙОМНИК ДОМОВЛЯТИСЯ НАПЕРЕД», «ІНСТРУКЦІЇ ДО АВТО В ПОРЯДКУ ЖИВОЇ ЧЕРГИ», «МАТЮКАТИСЯ І ЛАЯТИСЯ ЗАБОРОНЕНО». І ще десятки інших; усюди, куди не кинь оком, вони наче кричали тобі в лице. Великим фанатом попереджень був Вілл Дарнелл.

      – Двадцятий бокс, двадцятий! – закричав Дарнелл на Арні своїм роздратованим хрипливим голосом. – Заведи її туди й заглуши, поки ми всі тут не задихнулися!

      «Ми всі» виявилося групкою чоловіків за велетенським столом для гри в карти в дальньому кутку. По всій поверхні столу були розкидані покерні фішки, карти, стояли пляшки з пивом. Чоловіки витріщалися на нове надбання Арні, і на їхніх обличчях були написані дуже різні емоції – від огиди до веселощів.

      Арні поїхав до двадцятого боксу, припаркувався й заглушив двигун. Неозорим печерним простором плив синій димок вихлопів і розсіювався в повітрі.

      Дарнелл обернувся до мене. На ньому була широчезна, як вітрило, біла сорочка й штани кольору хакі. Великі складки жиру випирали на шиї і спадали донизу другими підборіддями.

      – Синку, – тим самим хрипливим голосом сказав він, – якщо це ти продав йому той шматок гівна, тобі має бути зараз соромно.

      – Я його йому не продавав, – якась абсурдна причина підштовхувала мене до того, щоб виправдовуватися перед цією горою жиру так, як я б у житті не став виправдовуватися перед рідним батьком. – Я намагався його відговорити.

      – Сильніше тре’ було намагатися, – він пішов туди, де саме виходив з машини Арні, котрий пристукнув дверцята, і з порога на тому СКАЧАТЬ