Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було лише сімнадцять, я досі вірив, що людям можна показати, як для них буде найкраще, і вони послухаються.

      – Ти раніше не міг навіть на п’ятак у покер зіграти, – сказав я. – А на цю машину ставиш цілу срану пачку доларів. Витягати гаманець, Арні, у тебе вже ввійшло у звичку. Друже, прошу тебе. Подумай ще раз.

      Його обличчя скам’яніло. Такого виразу очей я в нього ще ніколи не бачив. І можете вважати мене тодішнього найнаївнішим підлітком в усій Америці, але я не міг пригадати, щоб узагалі в когось такий вираз помічав. На мене накотило здивування, навпіл змішане з переляком, – виникло таке відчуття, ніби зненацька виявилось, що я намагаюся вести раціональну розмову з хлопцем, а він насправді божевільний псих. Однак відтоді я вже не раз бачив такий вираз; думаю, ви теж. Повне закриття. То вираз, який з’являється на обличчі в чоловіка, коли ти кажеш йому, що його кохана жінка блядує в нього за спиною.

      – Деннісе, краще не продовжуй, – сказав він.

      Я роздратовано підняв руки долонями догори.

      – Гаразд! Гаразд!

      – І ти не мусиш їхати по ту чортову шину, якщо не хочеш, – кам’яний, невблаганний та – чесне слово, це правда – дурнувато-впертий вираз усе не сходив з його обличчя. – Я знайду спосіб.

      Я розтулив було рота, щоб відповісти, і міг би сказати щось дуже дошкульне, та потім випадково глянув ліворуч. Двоє свинуватих дітлахів повиходили на край свого газона й сиділи на однакових триколісних великах, а їхні пальчики були вимащені шоколадом. Урочисто-серйозними поглядами вони спостерігали за нами.

      – Та не проблема, – сказав я. – Привезу я тобі шину.

      – Тільки якщо ти хочеш, Деннісе. Я знаю, що вже скоро стемніє.

      – Усе нормально, – запевнив я.

      – Містере? – озвався хлопчик, злизуючи шоколад з пальчиків.

      – Що? – спитав Арні.

      – Мама каже, ця машина – какашка.

      – Так, – проспівала дівчинка. – Бяка-кака.

      – Бяка-кака, – повторив Арні. – Як глибокодумно, правда ж, дітки? Ваша мама хто, філософ?

      – Ні, – заперечив хлопчик. – Вона Козоріг. А я Терези. А моя сестра…

      – Я туди й назад, – грубувато перебив я.

      – Добре.

      – Не гарячкуй.

      – Не бійся, я нікого кулаками не міситиму.

      Я бігцем припустив до своєї машини. А вже сідаючи за кермо, почув, як дівчинка голосно питає в Арні:

      – А чому в тебе таке страшнюче лице?

      Я проїхав півтори милі до вулиці, названої на честь Джона Фіцджеральда Кеннеді – Дж-Ф-К-драйв. Моя мати, яка виросла в Лібертівіллі, розповідала, що за часів, коли Кеннеді вбили в Далласі, це була центральна вулиця одного з найжаданіших районів для мешканців містечка. Імовірно, перейменування старого Барнсволоу-драйв на честь убитого президента було нещасливим, бо з початку шістдесятих район довкола тієї вулиці занепав і перетворився на приміський торговельний ряд. Був тут кінотеатр просто неба, а ще «Макдональдз», бургерні «Бургер Кінг» та «Арбіс» і боулінг «Біґ Твенті Лейнз». Також були штук СКАЧАТЬ