Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – промимрив у відповідь Арні, і це подіяло – ми обидва підхопили хихотунців, як буває, коли вирішується довга й напружена ситуація.

      Арні вкинув спущену шину в багажник, на домкрат, а потім не втримався – пирхнув і затулив рота долонями. Вигляд у нього був, як у малого, якого запопали над банкою з варенням. І варто було мені про це подумати, як я й сам розреготався.

      – Чого це ви, босота, регочете там? – проревів Ральф. І підійшов до сходинок ґанку. – Га? Хочете, щоб я вам голови скрутив? Я це можу, повірте!

      – Тікаймо звідси швидше, – сказав я Арні й прожогом кинувся до свого «дастера». Регіт уже було не спинити; він просто викочувався з нас хвилями. Я впав на сидіння водія й завів двигун, не перестаючи тихо іржати від сміху. «Плімут» Арні переді мною заревів і випустив смердючу велетенську хмару синього вихлопу. Та на тлі того шуму я чув його писклявий безпорадний сміх, і звучав він більше як істерика.

      Ральф на всіх парах понісся до нас через свій газон, не випускаючи з рук крапаючий бургер і пиво.

      – Ви чого регочете, босото? Га?

      – Ти, ти зануда! – тріумфально прокричав Арні й рушив під акомпанемент автоматної черги вихлопів. Я вдарив по педалі газу своєї власної машини й мусив різко викрутити кермо, щоб уникнути Ральфа, котрий вочевидь намірявся на вбивство. Я все ще сміявся, але то вже був не добрий сміх (якщо він узагалі був добрим), а пронизливий задиханий регіт, більше схожий на крик.

      – Я тебе вб’ю, чмо! – гримів Ральф.

      Я знов натиснув на акселератор і цього разу ледь не в’їхав у зад Арні.

      Я показав Ральфу середній палець.

      – Викуси! – прокричав я.

      Потім він уже був позаду нас. Намагався наздогнати; кілька секунд тупотів по тротуару, та незабаром спинився, важко дихаючи й шкірячи зуби.

      – Що за божевільний день, – промовив я вголос і сам трохи злякався слізного тремтіння у власному голосі. У роті знову було кисло. – Що за божевільний хріновий день.

      Гараж Дарнелла на Гемптон-стрит був видовженою будівлею з іржавими рифлено-металевими стінами та іржавим рифлено-металевим дахом. Заляпана брудом табличка перед входом повідомляла: «ЗАОЩАДЖУЙТЕ! ВАШЕ НОУ-ХАУ, НАШІ ІНСТРУМЕНТИ!» А нижче інша табличка меншими літерами обіцяла «Місце в гаражі потижнево, помісячно чи річно».

      За автосервісом Дарнелла лежало звалище старих авто. Простягалося воно на квартал і з усіх боків було оточене п’ятифутовою огорожею з того самого рифленого металу – млявий реверанс Вілла Дарнелла в бік міської комісії із зонування. Не те щоб комісія могла притиснути до нігтя Вілла Дарнела, і не тому, що двоє з трьох членів комісії із зонування були його друзями. У Лібертівіллі Вілл Дарнелл був знайомий практично з усіма людьми, які мали бодай якийсь вплив. Він був одним із тих хлопців, які є майже в кожному маленькому місті, – сірий кардинал, що тихо стоїть за багатьма подіями.

      Я чув, що він замішаний в активному наркотрафіку в Лібертівілльській старшій школі й Дарбійській середній; також СКАЧАТЬ