Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – І якби ви були хоч трохи порядною людиною… – не вгавав Арні.

      То була остання крапля. Чого наш друзяка Ральф не потерпів би в присутності своїх дітей, то це сумнівів у його порядності. Він замахнувся на Арні. Не знаю, чим би це все закінчилося – імовірно, Арні потрапив би у в’язницю, а його дорогоцінну тачилу забрав би евакуатор – але якось мені вдалося підняти свою руку перехопити Ральфів кулак біля зап’ястя. Зчепились обидві наші руки в присмерку з глухим виляском.

      Жирненька дівчинка зайшлася плаксивим квилінням.

      Жирненький хлопчик сидів на своєму триколіснику, і нижня щелепа в нього відвисала ледь не до грудей.

      Арні, який завжди старався прошмигнути повз місце для куріння в школі, наче за ним гналися привиди, зараз навіть оком не змигнув. Насправді здавалося, що він навіть хоче, щоб його вдарили.

      Ральф вихором розвернувся до мене. Його очі лізли з орбіт від люті.

      – Добре, мале гівно, – сказав він. – Ти перший.

      Я напружено стримував його руку.

      – Будьте людиною, – тихим голосом попросив я. – Колесо в мене в багажнику. Дайте нам п’ять хвилин його поміняти й забратися з ваших очей. Будь ласка.

      Мало-помалу тиск його руки ослаб. Він зиркнув на своїх дітей: заплакане дівча, хлопчика з широко розплющеними очима, – і це підштовхнуло його до рішення.

      – П’ять хвилин, – погодився він. І глянув на Арні. – Тобі збіса пощастило, що я ще поліцію не викликав. Ця потвора без техогляду, на ній нема талона.

      Я очікував, що Арні бовкне ще що-небудь запальне і гра продовжиться після фінального свистка, але, схоже, він ще не до кінця забув, що таке стриманість і розважливість.

      – Дякую, – сказав він натомість. – Вибачте, що я так скипів.

      Ральф щось буркнув і сердитими рухами заправив сорочку назад у штани. А потім ще раз озирнувся через плече на своїх дітей.

      – Ану пішли в дім! – гаркнув він. – Чого це ви повилазили? Хочете, щоб я вам надавав лясь-лясь-ой-ой-ой?

      «Господи, до чого ж звуконаслідувальна сімейка, – подумав я. – Будь ласка, не давайте їм лясь-лясь-ой-ой-ой, татусю, бо вони нароблять собі бяки-каки в штанці».

      Малеча побігла до матері, покинувши свої триколісники на газоні.

      – П’ять хвилин, – повторив Ральф, злостиво нас оглядаючи. Пізніше того вечора, коли перехилятиме чарку з мужиками, він зможе розказати їм, який він був молодець – дав чосу поколінню наркотиків і сексу. «Так, пацани, я сказав їм, щоб забирали той сраний брухт з-під мого будинку, поки я їм лясь-лясь-ой-ой-ой не зробив. І повірте, вони драпали так, наче в них підошви горіли й от-от мала зайнятися срака». І закурить «Лакі». Або «Кемел».

      Ми поставили домкрат Арні під бампер. Та не встиг Арні підняти й опустити важіль більш ніж три рази, як домкрат переломився навпіл. Він порохняво крекнув, і вгору піднялася хмарка іржі. Арні подивився на мене, і його очі знову були невпевнені СКАЧАТЬ