Крила Яструба. Д. Норгар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ від успіху, а тепер усвідомлення усього вантажу відповідальності гнітило. Всі думки кудись зникли. Дівчина натисла кнопку і пристрій згас. Вона впала на ліжко і увімкнула інформаційний екран. Крім передачі про кулінарію і новин про заворушення, не було нічого цікавого. Тож Вікторія вимкнула його і позачиняла вікна. Та сон не йшов. Хотілося чогось незрозумілого. Думки крутися тільки навколо сьогоднішніх подій. І коли вона залишилася на одинці з собою, в душу вповзали сумніви. Вікторія загарчала і підхопилася з ліжка. Вона вигребла з шафи той небагатий гардероб який був, і зітхнула. Бо з речей, які підходили до такої погоди була лише коротенька сукня, не враховуючи стосу формених майок.

      В двері постукали. Сигнал повідомив, що це Майя Алунка. Вікторія наказала відчинити. Одразу ж в кімнату залетіла висока руда красуня з веселими зеленими очима. Вона була курсантом з корпусу медиків. Якось так склалося, що на другому курсі, підчас бойових навчань дівчата потоваришували. Воно й не дивно, адже були вони у одні команді.

      – Торія, вітаю!

      – О господи, – видихнула господиня невеличкої кімнати, – Коли знаєш ти, то ця новина дойде до всіх, хто тут залишився.

      Майя засміялася.

      – Так, я в курсі, якої ти про мене думки. Та це все одно круто. Мало кому доводилося проходити екстерном останній курс.

      – Майя, будь ласка, – простогнала Вікторія, – не треба, мені так погано, ти навіть не уявляєш.

      Рудоволоса гостя поглянула на подругу.

      – А й справді, вигляд ти маєш не дуже.

      Вона хвилинку помовчала жуючи губу.

      – Ми йдемо по магазинах!

      – О ні, – видихнула Вікторія, яка на відміну від більшості дівчат цього терпіти не могла.

      – Ні-ні, і не думай відмовлятися. А у перерві можемо сходити у кіно. Я чула у Золотих Віках зараз якась комедія іде. До того ж там є ще й декілька гарних ресторанів. Бо ж з таким кислим обличчям допомогти може лише пляшечка гарного вина.

      – Це може і не погана ідея, а от щодо магазинів аж ніяк, – пробурмотіла Вікторія згрібаючи зі столу комунікатор.

      – Ну, а в ресторан ти так у формі зібралася?

      Вікторія махнула рукою, подруга була права.

      – Я викличу нам таксі.

      У низу у холі, що виходив прямісінько до воріт академії, було порожньо і тихо. Молоденькі дівчата за невеличкими столиками мило усміхалися поодиноким відвідувачам. Подруги саме примостилися на дивані в очікуванні свого таксі, як із дверей південного крила вийшли троє. Високий чоловік у формі офіцера-оперативника і дві сіро шкірі близнючки арави. Офіцер підійшов до терміналу, а дівчата близнючки залишилися біля невеличкого водограю, роздивляючись воду.

      Вікторії завжди було цікаво, як воно бути менталістом, та їхні курсанти ніколи не спілкувалися з цим корпусом, якось так склалося. Людей серед них було мало, у більшості арави і валду. Та й корпус цей був у Грані малочисельним, можна сказати, щоб не ображати народи об’єднань. Вікторію аж в жар кинуло, коли вона прийшла до тями під поглядом синьооких близнючок. СКАЧАТЬ