Крила Яструба. Д. Норгар

Чтение книги онлайн.

      – Так. Таких технологій у Об’єднаннях Лорана майже не існує. Єдине, про що я чув, це те, що «Яструб» обладнаний ними.

      – «Яструб»?

      – Так, це трофейний корабель верліанського флоту. Уяви собі, один з найкращих кораблів класу дредноут, та ще й з системами нестабільних Х-переходів.

      – А розібратися?

      – Не можна. Радники віддали «Яструба» зортанам. Зрештою, то їхній трофей. Останні загони генерала чи, вірніше, шерна Тра захопили його. Тому зараз він знаходиться на службі у Об’єднань. Але капітан «Яструба», син бувшого посла зортанів, оголосив цей корабель своїм домом. Маєш пам’ятати з історії, що сталося з їхньою планетою. Ну, от він це зробив, і ні в кого язик не поворухнувся заперечити. Ні один корабель людей, ні тим більш кораблі валду, не зрівняються з ним, принаймні на цей час. Коли ти маєш швидкість великі гармати, маневр, а також нестабільні Х-переходи, то можеш дозволити собі не підкорятися наказам. Щоправда, він ще жодного разу не пішов проти об’єднань. Треба віддати належне зортанам, вони справжні воїни, хоча дещо дикі.

      Азурі зітхнув і постукав пальцями по бильцю білосніжного крісла.

      – Ти знаєш, що таких кораблів у цих сірих теж небагато.

      – Тож ти вирішив, що якщо не можеш дістатися, до цього, як ти там кажеш «Яструба», то підеш на змову з ворогом, аби отримати ці технології?

      Золоті очі вивчали батька.

      – Як вийде.

      – Ти не вважаєш, що це небезпечно?

      – Можливо. Тому я і хочу, щоб за усіма перемовинами і розробками наглядали ми разом. Я хочу, щоб цей проект очолив саме ти.

      – Батьку…

      – Дуже обережно, без поспіху. Я сам не розумію навіщо їм наші розробки. Але, якщо це й справді допоможе нам освоїти технології Х-переходів, це буде тільки на руку Об’єднаннм Лорана, усім, не тільки для Адарана. Та коли ти раптом запідозриш щось лихе…

      – Я зрозумів. Коли починати?

      – Більш детальна інформація чекає на тебе у кабінеті.

      Міото зітхнув.

      – Дезінфекція закінчена. – повторив спокійний голос.

      Шлюз відчинився. І високий дужий чоловік з білим, як сніг волоссям, одягнений у шкури і незрозумілі шати спритно вискочив у коридор. Там його вже чекали. Чоловік загарчав, почухавши густу білу бороду, яка вкривала засмагле обличчя, і кинув сіру замизгану торбу високому худорлявому брюнету у чорній з білим уніформі.

      – Приймай. А мені швидко їсти і багато. Я голодний як чортяка.

      Брюнет струснув торбину і всміхнувся.

      – Добре, обід вже чекає в каюті.

      За десять хвилин блондин вимитий і поголений, з охайно зачесаним волоссям із задоволенням вдихав аромат свого обіду. Чорна з червоним форма ідеально сиділа на ньому. Двері з тихим дзвіночком від’їхали убік і знову з’явився худорлявий брюнет.

      – Ерне, – привітався він, – я радий тебе бачити на місці.

      – А, – СКАЧАТЬ