Проект «Міссурі». Яна Дубинянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поснідати вдома, по-сімейному, – але особисто їй «сімейної» кави цілком вистачило. Останнім часом вони й так надто часто бачилися з Андрієм.

      У «Двох калоріях» було прохолодно й по-діловому затишно. Аліна замовила сніданок № 18 і – чи не занадто для сьогоднішнього ранку?.. біс із ним, – ще одну каву. До речі, мережу цих ресторанчиків також тримала її колишня сокурсниця, котра за кілька років здорової конкуренції звела до мінімуму існування в місті інших точок швидкого харчування. Аліна посміхнулася: якось раз, ще на першому курсі, вона заскочила цю панійку за милуванням крізь скло потойбічним красивим життям «Макдональдса». Дівчинка з провінції, що любить гарно попоїсти. Як її звали? Олена? Наталка?.. забула; але в списку вона є.

      Дещо змінилося з того часу. Й дещо – таки завдяки випускникам «Міссурі», в чиїх руках потихеньку концентрується Майбутнє у вигляді керівних посад в найрізноманітніших сферах.

      Список прізвищ дивися у розширеній версії передвиборчої програми кандидата в Президенти Андрія Багалія. Аліна сама складала цей список, якомога виграшніше розташовуючи в ньому імена й посади. Статистика утворилася непогана; зрештою, Андрій серйозно зацікавився ідеєю зробити фішкою виборчої кампанії не своє бунтарське минуле, а саме навчання в інституті. Ліберал-соціалістка Анька Гроссман – на курс молодша за Андрія й, відповідно, старша за Аліну, – кажуть, вже встигла висміяти їхню тактику в певних колах. Ну, і як тут втриматися од цитати про те, хто сміється останнім?

      Вона сьорбнула кави. Дівчата з «Двох калорій», на відміну од Люби, вміли її варити.

      За вікном рухалися люди й стояли машини; під стовбурами дерев, ув’язнених в шестигранні камери-одиночки, видніла по-яблучному зелена трава. Нижню гілляку найближчого дерева вже хтось прикрасив склянкою, на якій видніла символіка «Двох калорій». Звичайнісінька середньостатистична весна, – якщо не зважати на уривок агітаційного плаката за Миколаєнка, що валявся під тим-таки деревом. Але й вибори – річ ординарна.

      П’ятнадцять років тому студентам з «Міссурі» брехали, що саме вони змінять світ. Брехали так переконливо, що в це повірила мало не вся країна. Вона, Аліна, також могла повірити, – от тільки світ, перебачте, не змінюється. Точніше, змінюється не так швидко. Звичайні еволюційні процеси: плавне – нічого надзвичайного – зростання економіки, декілька простих наукових відкриттів, досить-таки млявий розвиток культури-мистецтва…

      Ця непевна, але оптимістична стабільність забезпечує поки реальне, а не деклароване лідерство кандидата від влади Володимира Миколаєнка, який за останні роки намулив око і в уряді, і в парламенті. Ані опозиції в особі Вієрського й Гроссман, ані, тим більше, Андрієві з його значком завойовника Майбутнього, – цього монстра не звалити. Бодай у цьому сезоні. Народові більше подобається вчасно отримувати гарну платню, аніж мріяти про якийсь прорив. А народ зазвичай не помиляється.

      Ну що ж, розумні люди – Аліна також – завжди СКАЧАТЬ