Проект «Міссурі». Яна Дубинянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ під мажорну музику – слава богу, вже іншу, – мовила пошепки:

      – Андрію, ми йдемо на перемогу. Вже зараз.

      Його брови полізли вгору:

      – Та невже?

      Раптом Аліна розізлилася по-справжньому. Ось воно що! – для нього вся ця передвиборча кампанія була цікавою іграшкою, яка ні до чого не зобов’язувала. Нагода перевірити свою харизму на великій аудиторії, вдосконалити красномовство й похизуватися яскравим пір’ям перед дзеркалом електорату. А за компанію продегустувати «халявини» в селах і містечках, помацати регіональних красунь і навіть – свіжа ідея, яку підкинула дружина, – популярних спів…

      Пробна куля, – вона, аліна, сама його так налаштувала. Ну й дурна!.. стратегічні плани слід було тримати при собі, а тепер… Спробуй переорієнтувати його на серйозну справу! Не за п’ять років – за п’ять хвилин дороги, що лишилася до офісу…

      Я зустріла на презентації Цибу, – скоромовкою, крізь зуби, – і, знаєш, він дуже негарно пожартував. Він сказав…

      Андрій полегшено зітхнув:

      – Заспокойся. Ваш Циба ніколи не мав почуття гумору.

      – …Він сказав: зробіть нам цікаві вибори, адже це востаннє… чи щось таке.

      – То й що?

      Аліна стиснула кулаки. Напружила руки, груди, шию, все тіло… порахувала до трьох… скинула напруження. Спокійно, зовсім спокійно:

      – Циба, як тобі відомо, також випускник «Міссурі». І він єдиний – у всякому разі, на нашому потоці, – поступив туди по великому блату. І взагалі… не думаю, що ти забув.

      – Нічого я не забув. Але тим більш! Нікчема, я завжди казав. А ти…

      – Він знає, Андрію. Він не став би отак просто… Він ЗНАЄ.

      Водій припаркував машину і заразом вимкнув і двигуна, і музику. Тиша впала на голову; Аліна поспішила відчинити дверцята, щоб впустити з вулиці весняний шум.

      Андрій вийшов з іншого боку і встиг обійти навколо машини, щоб подати їй руку. Він посміхався. Світло й іскристо, ніби келих шампанського на просвіт. Як завжди.

      – Ти трохи схибнулася на своїй концепції, – мовив він з посмішкою. – «Міссурі», «Міссурі»… годі вже! Пам’ятай, що ти й сама його скінчила.

      Вхідні двері зачинили сонце, лампи денного світла після нього здавалися тьмяними вогниками на болоті. Аліна хутко відвернулася до ліфта, натиснула на кнопку.

      Так, і вона теж.

      Він не міг гірше принизити її.

НАТАЛЯ, перший курс

      …Як завжди, на найцікавішому місці задзеленчав будильник. Я його колись розтрощу. Прямо в Хуліти на довбешці.

      Я повернулася на другий бік і натягла ковдру на голову. Але все рівно чула, як дівки підскочили й почали збиратися. Ні, я не доганяю: сьогодні ж першою парою лекція з інформатики, дурня собача, й старші курси розповідали, що Зебра всім по-любому ставить. Але Хуліта в нас, знаєте, розумниця. Лєнка – дурепа набита, але все за нею повторює. І не дають людині поспати. От і світло врубали, стерви!..

      – Де мій конспект? – СКАЧАТЬ