Проект «Міссурі». Яна Дубинянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зустрічі з виборцями. Соціологічна служба «Соціум» оголосила перші результати опитування суспільної думки. Згідно з їхніми даними, найбільші шанси вийти в другий тур разом з безперечним лідером Володимиром Миколаєнко мають такі кандидати: Юрій Вієрський, Анна Гроссман, Андрій Багалій. Соціологи наголошують, що це лише стартові позиції кандидатів і найближчим часом ситуація може докорінно змінитися. І ще одне дослідження «Соціуму»: у ролі символа нації, здатного об’єднати виборців, вісімдесят два відсотки опитаних бачать популярну естрадну співачку Звени…

      – Чого вимкнула? – запитав Андрій.

* * *

      – Привіт.

      – Привіт. П’ємо каву?

      – Вже випила, – Аліна поставила порожнє горнятко на столик. – Ти чув? Анька серед лідерів.

      – Заплатила, – впевнено сказав Андрій.

      – «Соціуму» можна заплатити?

      – Усім можна заплатити, – чоловік впав у крісло навпроти. – Хоч дорогувато, мабуть.

      – Всі, кому можна, в нас уже охоплені. Але «Соціум», наскільки я знаю… – вона зробила нотатку в записнику. – Сьогодні з’ясую.

      – Сьогодні… чорт забирай! – Андрій позіхнув. – Ніяк не можу прокинутися. Таке відчуття, що в нас ще вчорашній день, – він натис кнопку на журнальному столику. – Любо, зроби каву. Ти будеш ще? – Аліна кивнула. – Дві. В хол.

      Його безрозмірні ноги ховалися під столом. Бездоганні складки на брюках; це ж треба, встиг перевдягтися. Схоже, він має там цілий гардероб. Вона підвела погляд: Андрієве обличчя було свіже, без натяку на кола під очима, з легкою світлою неголеністю, яку Аліна сама й придумала як недбалий компонент його іміджу. І відзнака випускника «Міссурі» на відлозі нового піджака: не забув переколоти. Це добре.

      – Ти хотів щось проговорити, – нагадала вона.

      – Так, – він випростався. – Ми дещо не продумали. От сьогодні жеребкування; тут одразу ж підуть запрошення на всілякі інтерв’ю-ефіри-дебати. Я ж, згідно нашої стратегії…

      – …шкодуєш, але не можеш. Завтра ж виїжджаєш у регіони, тому що конкретна робота з виборцями на місцях є для тебе важливішою, ніж пустопорожня балаканина і т. д. і т. п. Всі запитання – до прес-секретаря.

      – Саме так. Людською мовою – «запитайте мою дружину, вона краще знає», – Андрій присвиснув. – Так і виходить, хіба ні? І який я матиму вигляд, по-твоєму?

      Аліна підперла кулаком підборіддя:

      – Ти правий. Треба переформулювати; я подумаю. Ще що?

      Увійшла покоївка з тацею. Андрій простяг руку за горнятком із життєрадісною нетерплячкою дитини, яка гарною поведінкою чесно заробила свою цукерку. Добре. Втім, чого-чого, а харизми йому завжди було не позичати. Навіть тоді, коли ніхто не займався його іміджем.

      – Знаєш що, Алько, – він відпив маленький ковток, – давай хвилин п’ять просто поп’ємо каву. Без політики. Ми з тобою вже чорт зна скільки не лишалися разом…

      Це справді так – із втомленою злістю подумала Аліна. Та й навіщо?

СКАЧАТЬ