Проект «Міссурі». Яна Дубинянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ посміхалася. Роздавала візитівки. Й зусиллям волі стримувала верхню половину обличчя, щоб не дати бровам зійтися на переніссі.

      Потім. Коли вони з Андрієм залишаться наодинці.

      Жеребкування, в принципі, відбулося якнайкраще. Ефір на Першому національному телеканалі – приблизно за місяць до виборів. Радіоефір – за два тижні. Навіть офіційні дебати пройдуть доволі вдало: з Володимиром Миколаєнком Андрій зустрінеться буквально передостаннього дня кампанії, а з Анною Гроссман – на початку; заради них йому доведеться перервати поїздку, але й це тільки на користь. Стервозна баба, що відволікає чоловіка від справ, – приблизно так це зрозуміють пересічні виборці, тут уже Аліна попрацює як слід.

      – …дивно як на серйозного політика, – зустрічним поїздом просвистіло мимо. – Не здивуюся, якщо пан Багалій у своїй програмі вкаже, який дитсадочок він відвідував. Так, МІІСУРО й мені багато чого дав, я з приємністю згадую своїх педагогів, проте…

      Гренадероподібна Гроссман летіла вперед, оточена мікрофонами й диктофонами у простягнутих руках захеканих журналістів: мимоволі пригадалося хрестоматійне полотно «Петро Перший». На секунду вона глянула в їхній бік і Андрій дружньо помахав колишній однокашниці; його сфотографували. Добре. Але з нею треба щось робити.

      – Треба з нею щось робити, – сказала Аліна, причиняючи дверцята автомобіля.

      – Для чого? – чоловік приклав руку до скла: останнє фото. – Анька розумна дівка, але в неї немає шансів. Бодай прізвище змінила б – у нашій країні…

      – Вона закінчила «Міссурі».

      – Не хвилюйся. Я її не дебатах…

      Аліна похитала головою:

      – Її не можна виставляти невдахою: підкладемо свиню під власну платформу. Але з усіма своїми ідіотськими заявами стосовно «Міссурі» ця баба може серйозно перетягнути на себе твої голоси. І тоді Вієрський… ну, ти зрозумів. Я поки не знаю, як це зробити. Треба подумати.

      Автомобіль рушив. До офісу: там Андрій виголосить коротке напуття своїй команді перед від’їздом. Його водій і двоє супутників уже готові. Вона спіймала себе на тому, що подумки зітхає з полегшенням: боже милий, цілий місяць його не бачити… дурість це все. Цього місяця чоловік буде поряд, як ніколи. І, звичайно ж, ніякого особистого життя не передбачається.

      Між іншим.

      – Тримай, – вона вийняла з торбинки комп’ютерну роздруківку і подала йому. – Трохи змінюємо маршрут. Петрович уже знає.

      Андрій пробіг поглядом написане. Здивовано глянув на неї:

      – Заради чого?

      У водія тихенько, аби не заважати розмові, працювало радіо. В паузу перед відповіддю прослизнув дзвінкий, ледь захриплий голос… чорт, бодай хтось у цій країні слухає щось інше?!..

      Зате не доведеться називати її на ім’я. Аліна терпіти не могла це претензійне ім’ячко – ще тоді.

      – Вона влаштовує турне, – пояснила спокійно. – Ніякої політики, я перевіряла. Не знаю, для чого їй СКАЧАТЬ