Вероніка вирішує померти. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ну, гаразд. Тоді я божевільна. Але якими вони є, божевільні?

      Жінка сказала, що Вероніці не слід довго стояти на ногах, і звеліла їй повернутися до ліжка й знову лягти.

      – Які вони, божевільні? – наполягала на своєму Вероніка.

      – Завтра запитаєш у лікаря. І йди спати, інакше я муситиму – хоч мені цього й не хочеться – дати тобі заспокійливий укол.

      Вероніка підкорилася. Повертаючись назад, вона почула, як хтось прошепотів на одному з ліжок:

      – Ти не знаєш, що таке божевільний?

      У першу мить вона вирішила не відповідати. Не хотіла заводити тут подруг, утворювати соціальні гуртки, шукати собі союзників для великого повстання. Вона мала тільки одну ідею-фікс: померти. Якщо не вдасться звідси втекти, вона знайде спосіб накласти на себе руки тут і якомога скоріше.

      Але жінка в ліжку повторила те саме запитання, яке Вероніка поставила черговій:

      – То ти не знаєш, що таке божевільний?

      – Ти хто така?

      – Мене звуть Зедка. Повертайся до свого ліжка. Потім, коли чергова вирішить, що ти вклалася спати, скотись на підлогу й підповзи сюди.

      Вероніка повернулася на своє місце й зачекала, поки чергова знову зосередилася на книжці. Що означає божевільний? Вона не мала про це найменшого уявлення, бо слово «божевільний» застосовували скрізь і всюди: казали, наприклад, що деякі спортсмени божевільні у своїх намаганнях бити високі рекорди. Або божевільними називали митців, бо вони жили в якийсь непевний, несподіваний спосіб, не так як усі «нормальні» люди. З другого боку, Вероніка бачила багато погано вдягнених людей, які ходили взимку вулицями Любляни, проповідуючи кінець світу й штовхаючи поперед себе візки з торбами та ганчір’ям.

      Вона не могла заснути. Лікар сказав, що вона спала майже тиждень, багато часу для того, хто звик жити без великих емоцій, але має суворий розпорядок на відпочинок. То що ж таке божевільний? Мабуть, краще запитати в одного з них.

      Вероніка низько присіла, витягла з руки голку й поповзла туди, де лежала Зедка, намагаючись не звертати уваги на корчі у шлунку; вона не знала, чим була спричинена її нудота: ослабленим серцем чи докладеними зусиллями.

      – Я не знаю, що таке божевільний, – прошепотіла Вероніка. – Але я не божевільна. Я самовбивця, яка не змогла домогтися свого.

      – Божевільний – це той, хто живе у своєму світі. Як шизофреніки, психопати, маніяки. Або це ті люди, які відрізняються від інших.

      – Як ти?

      – Думаю, – провадила Зедка, вдавши, ніби не почула її коментар, – ти вже чула про Ейнштейна, який стверджував, що не існує часу без простору, а існує поєднання цих категорій. Або про Колумба, який наполягав, що по той бік океану немає безодні, а є материк. Або про Едмунда Гілларі, який запевняв, що людина спроможна піднятися на Еверест. Або про «Бітлз», які створили іншу музику й одягалися всупереч звичаям своєї епохи. Усі вони – й тисячі інших теж – жили у своєму окремому світі.

      «Ця СКАЧАТЬ