Вероніка вирішує померти. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

      Вероніка засміялася.

      – Ти не схожа на божевільну, – сказала вона.

      – Але я справді божевільна, хоч мене легко вилікувати, бо мій випадок простий: досить підтримувати в моєму організмі певну кількість певної хімічної речовини. Проте я сподіваюся, ця речовина розв’яже лише мою проблему хронічної депресії; я хочу залишатися божевільною, живучи так, як я мрію, а не так, як хочуть від мене інші. Знаєш, що існує там, за стінами Віллєте?

      – Народ, який напився з одного колодязя.

      – Саме так, – сказала Зедка. – Вони вважають себе нормальними, бо всі роблять одне й те саме. Я хочу вдавати, ніби теж напилася тієї води.

      – А я її вже напилася, і саме в цьому моя проблема. Я ніколи не страждала від депресії й не переживала великої радості чи великого смутку, які тривали б довго. У мене такі самі проблеми, як і у всіх.

      Зедка помовчала.

      – Нам сказали, що ти помреш.

      Вероніка на мить завагалася: але треба було ризикнути.

      – Я житиму ще п’ять або шість днів. Я зараз міркую про те, чи існує спосіб померти раніше. Якби ти або хтось інший роздобули для мене ще пігулок, я певна, моє серце більше не витримало б. Зрозумій, як я страждаю, чекаючи неминучої смерті, й допоможи мені.