Вероніка вирішує померти. Пауло Коельйо
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Вероніка вирішує померти - Пауло Коельйо страница 4
Название: Вероніка вирішує померти
Автор: Пауло Коельйо
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-966-14-8360-5, 978-966-14-8323-0, 978-85-7542-795-8, 978-966-14-8357-5, 978-966-14-8361-2, 978-966-14-8359-9
isbn:
Багато людей, коли хотіли позбутися якогось члена родини через суперечки за спадщину (або неприпустиму поведінку), витрачали великі гроші й здобували медичну довідку, що давала їм право засадити до божевільні сина або батька, які створювали проблеми. Інші, щоб уникнути сплати боргів або виправдати свою поведінку, за яку їх могли запроторити на довгі роки до в’язниці, перебували якийсь час у притулку і виходили звідти, позбувшись усіх боргів або уникнувши судового процесу.
Віллєте була місцем, звідки ніхто ніколи не втікав. Там були як справжні божевільні, заслані туди правосуддям або переведені з інших лікарень, так і звинувачені у психічних відхиленнях або ті, які вдавали з себе несповна розуму. Через те в лікарні зчинився неймовірний безлад; преса не стомлювалася публікувати історії про різні зловживання, хоча жоден журналіст ніколи не просив дозволу ввійти й подивитися, що тут діється. Уряд намагався розслідувати скарги, але ніколи не вимагав доказів, акціонери, а надто іноземні, погрожували забрати свої інвестиції, бо тримати їх тут далі було небезпечно, проте притулок стояв на щодалі міцніших ногах.
– Моя тітка заподіяла собі смерть лише кілька місяців тому, – провадив жіночий голос. – Вона прожила майже вісім років, не бажаючи виходити зі свого помешкання, їла, гладшала, курила, приймала заспокійливі пігулки й довго спала. Вона мала двох дочок і чоловіка, він її дуже любив.
Вероніка спробувала обернути голову на голос, який говорив до неї, але це виявилося неможливим.
– Я бачила в неї живі емоції лише один раз, коли її чоловік знайшов собі коханку. Тоді вона влаштувала скандал, схудла на кілька кілограмів, розбила кілька келихів і протягом кількох тижнів не давала нікому спати своїми зойками. Хоч це й здається абсурдним, я думаю, то був найщасливіший період у її житті: вона за щось боролася, почувалася живою і спроможною реагувати на виклик, який їй кинули.
«А до чого тут я? – подумала Вероніка, неспроможна нічого сказати. – Я не твоя тітка й не маю чоловіка».
– Чоловікові довелося покинути коханку, – провадила жінка. – Тоді моя тітка потроху повернулася до своєї звичної апатії. Одного дня вона мені зателефонувала й повідомила, що хоче змінити життя: перестане курити. Того ж таки тижня, почавши вживати набагато більше заспокійливих пігулок через відсутність сигарет, вона оголосила всім, що має намір накласти на себе руки. Ніхто їй не повірив. Одного ранку вона залишила мені повідомлення в автовідповідачі й отруїлася газом. Я прослухала те послання кілька разів: ніколи її голос не звучав так спокійно – вона впокорилася долі, сказала мені, що не почувається ані щасливою, ані нещасливою, тому не годна далі витримати.
Вероніка відчула співчуття до жінки, яка розповіла їй цю історію і, схоже, намагалася зрозуміти смерть своєї тітки. Чи можна засуджувати людей, які вирішили померти – у світі, де кожен СКАЧАТЬ