Вероніка вирішує померти. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

      Вероніка-подруга була нажахана тим, що вчинив її батько, а надто з огляду на те, що він керував шанованим закладом і працював над дисертацією, яку, він сподівався, схвалять в академічному світі.

      – Ти знаєш, звідки походить слово «притулок»? – запитала вона. – Воно веде початок із середньовіччя, коли люди мали право шукати собі притулок у церквах, у священних місцях. Право на притулок – це те, що розуміє кожна цивілізована особа! Тож як сталося, що мій батько, директор притулку, міг учинити таке з кимось?

      Пауло Коельйо захотів довідатися всі подробиці про те, що сталося, бо мав поважну причину зацікавитися історією Вероніки.

      А причина була такою: колись його самого запроторили до притулку – або до божевільні, саме під такою назвою більше відомий цей різновид лікарні. І таке з ним сталося не один раз, а тричі: в шістдесят п’ятому, шістдесят шостому, шістдесят сьомому. Те місце мало назву «Дім здоров’я» лікаря Ейраса, в Ріо-де-Жанейро.

      Причина його перебування там досі йому мало зрозуміла; можливо, батьків збила з пантелику його поведінка, що відрізнялася від їхньої, бо він був то надто сором’язливим, то надто зухвалим, а можливо, його бажання стати «митцем», бо мистецтво в його родині сприймали як найпереконливіший спосіб жити маргіналом і померти в убозтві.

      Коли Коельйо про це згадував, – досить-таки рідко, так би мовити, мимохідь, – він вважав божевільним того лікаря, який вирішив помістити його в притулок без будь-якої конкретної причини (як то буває в кожній родині, існує тенденція скласти провину на інших і категорично стверджувати, що батьки не знали, що вони роблять, коли ухвалювали таке сумнівне рішення).