Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ха! Ха! Обдурила тьотю!

      А вона зовсiм не обдурила, вона просто – жучок!

      Ах, цi жучки в чоботях, вони конче не дають менi покою! Коли я буду вiдомий письменник, тодi я напишу велику драматичну поему: «Кiт у чоботях».

      …Трiщить чавунна пiчка – паливо. За вагоном летить, виє дика фуга.

      Їдемо на Кубань.

      – …Отак… не так. (Це товариш Жучок).

      Отак… не так…

      Бiля пiчки одиниця вагону – може, я, може, хто iнший, може, всi ми.

      Вона вчить, як залатати пропалену шинелю.

      Але вона каже:

      – Дурня нiчого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший!

      Вона нам обiд варить, вона наша куховарка – i тiльки. Вона безпартiйна, але вже має в торбинцi товстеньку книжку «Что такое коммунизм» (без автора)… Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии.

      …Iнодi ми їй кажемо:

      – Слухай, товаришу Жучок! Чи не можна з тобою пожирувати?

      Тодi ми чуємо:

      – Дзуськи!

      Ми регочемось, бо знаємо, що не всiм «дзуськи»! – у нас є молодий «пареньок» – так зветься, так звемо: «пареньок». Вiн теж кирпатенький, i ми вже бачили, як вiн обiймав її, i вона мовчала.

      …Ну, то їхнє дiло.

      …Але вона нас конче дивувала, вона iнодi вживала таких слiв, вела такi промови, що ми лише роти роззявляли. Безумовно, коли ми думали тiльки про ворога, вона ще про щось думала.

      – Чи не скiнчила ти, бува, гiмназiю? – смiявся дехто.

      Вона комiчно сплескувала руками:

      – Гiмназiю? Гiмназiя для панiв. А для нас – дзуськи!

      Тодi один незграбний хохол авторитетно заявив:

      – Це паходной Ленiн…

      – Да руки порепанi.

      …А за вiкном стояла туга, i звисала туга з дроту, що йшов, вiдходив за стовпами невiдомо куди.

      …Хуртовина, морози, станцiї з заметеними дзвонами, зрiдка туга на дрiт, а завжди:

      – Д’ех! Революцiя – так революцiя!

      А потiм знову холоднi вагони, довгi потяги, потяг, як воли, i раптом:

      – Стоп!

      – Що таке?

      – Нема палива.

      Паровик одчеплюють, паровик летить у темну дику фугу, у дикий нiмий степ.

      Тiльки забув я ще сказати:

      Частенько, коли потяг зупинявся на станцiї «на неопредєльонноє врємя», товариш Жучок, упоравшись бiля походної кухнi, виходила з вагона невiдомо куди, i довго її не було. А вiдтiля вона приходила завжди в зажурi.

      Чого в зажурi?

      Це буде видно далi.

      Плакати! Плакати! Плакати!

      Гу-у! Гу-у!

      Бах! Бах!

      Плакати! Плакати! Плакати!

      Схiд. Захiд. Пiвнiч. Пiвдень.

      Росiя. Україна. Сибiр. Польща.

      Туркестан. Грузiя. Бiлорусiя.

      Азербайджан. Крим. Хiва. Бухара.

      Плакати! Плакати! Плакати!

      Нiмцi, поляки, петлюрiвцi – ще, ще, ще…

      Колчак. Юденiч. СКАЧАТЬ