Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ напiвтрупiв, i бараки повнi до неможливости.

      Тягнуться потяги без станцiй, без води, без хлiба на батькiвщину – i приходять потяги до баракiв.

      …I от до Мазiя прибiг Юхим, кинув спрожогу:

      – Ну, єсть плакат!

      – Що кажеш, Юхиме?

      Мазiй дивиться двома ярками. Вiд нього йде труповий дух.

      – Кажу – прояви себе!

      I розповiв: треба товаришам пiдсобити. Одним словом, приштокати.

      Мазiй думає не довго i вже гудить голосом польової порожнечi:

      – Це можна… Чого ж не можна?

      Юхим дивиться непевним поглядом:

      – А не брешеш?

      – Навiщо брехати?

      – Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба. Це ясно. А як зробити – подивимось. Згодний?

      – Згодний.

      – Дивись… Щоб, значить, вийшло все в акурат i нiкоторої змєни вiд тiбє не було.

      …Отже, в цю нiч ухвалили так: одного обов’язково приштокати, а далi буде видно.

      Окупацiя – слово не наше, i прийшло воно з темних країв, щоб захмарити наше блакитне небо. Ходять по городу каски, суворо дивиться голуба одiж.

      Не голубiють днi.

      Мовчки бунтують вулицi, мовчки бунтує завод.

      I порожньо очам, мов о дванадцятiй годинi ночi в обложенiм мiстi.

      Мочить дощ i шлики з червоними китицями й червоними поверхами. Звичайно, з наших.

      Але чорно на душi.

      I шкiрить зуби почуття помсти, i хочеться клацнути.

      …Окупацiя – слово не наше.

      Вiд Мазiя Юхим пiшов до Оришки. Були у неї iншi санiтари, так би мовити, товаришi Юхимовi.

      «Разговори розговарювали».

      Говорили про доктора – старшого лiкаря та про iнше. Ну, i лаяли – всiх лаяли. Навiть мерцiв i хорих.

      Сказав один:

      – А не помiчаєте, хлопцi, як старший лiкар почав хвостом крутити?

      Це не спроста.

      Юхим наставив вухо.

      – Невже i вiн прочитав плакат?

      Гм!

      I чогось образився:

      – Понiмаєш, «хвостом круте». Думаєш, тiбє спужався?

      Регочеться санiтар:

      – Що це ти, Юхимушко, чи не з Мазiєм побував? Здригнув Юхим: «В акурат влучив»:

      – Перехрестись. Який мiнє антирес?

      – Та хто його знає! Мазiй чоловiк темний…

      А другий розповiв:

      – Проходжу це я, братцi, бiля кладовиська. Дивлюсь – щось блукає там. Перелякався я, бо темно було. А потiм кричу: «Хто там такий?» Не вiдкликається. Взяв я тодi на бугайця: «Хто там такий? Стрiляти буду». Не вiдкликається i йде до мене. Конче перелякався я, але стою. Коли це пiдходить. Дивлюсь – Мазiй. «Чого ти тут шляєшся»? – «Могилу, – каже, рив». – «Це уночi?» – «А не все одно: завтра ж знову штук двадцять закопаємо». Отакий!

      – Та то його, мабуть, мерцi збили з пантелику. Уже нiчого йому не страшно.

      – Воно так. Та його вже страшно становиться.

      СКАЧАТЬ