Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

Чтение книги онлайн.

      – Тлейлаксу кажуть, що Ландсрааду вже нема. Ти не дозволяєш жодного справжнього самоврядування.

      – Ну що ж, я міг би усунутися на користь Бене Ґессерит. Чи, може, іксіан або тлейлаксу? Ти хотів би, щоб я знайшов іншого барона Харконнена, який перейняв би владу над Імперією? Скажи тільки слово, Дункане, – і я відречуся!

      Від цієї лавини смислів Айдаго знову захитав головою.

      – У недобрих руках, – промовив Лето, – монолітна централізована влада є небезпечним і нестабільним інструментом.

      – А твої руки добрі?

      – Я не певен щодо моїх рук, але скажу тобі, Дункане: я певен щодо рук тих, хто відійшов переді мною. Я їх знаю.

      Айдаго відвернувся від Лето.

      «Який захопливий, украй людський жест, – подумав Лето. – Відкидання водночас із визнанням власної вразливості».

      Лето заговорив у спину Айдаго.

      – Ти слушно опираєшся тому, що я використовую людей без їхнього відома та згоди.

      Айдаго напівобернувся до Лето, тоді повернув голову, дивлячись на обличчя в каптурі оболонки, схилився, заглянув у цілковито сині очі.

      «Він мене вивчає, – подумав Лето, – але може проаналізувати лише моє обличчя».

      Атріди навчили своїх людей розпізнавати найтонші сигнали обличчя й тіла, і Айдаго добре оволодів цим умінням. Однак можна було розгледіти, як його накриває розуміння: те, що відбувається тут, вище рівня його здібностей.

      Айдаго кашлянув.

      – Яка річ найгірша з того, про що ти мене попросиш?

      «Як типово для Дунканів!» – подумав Лето. Цей теж класичний. Айдаго присягає на вірність Атрідові, хоронителеві присяги, даючи водночас сигнал, що не переступить власних меж моральності.

      – Я попрошу охороняти мене всіма необхідними засобами й зберігати мою таємницю.

      – Яку таємницю?

      – Що я вразливий.

      – Що ти не Бог?

      – У цьому сенсі не до кінця.

      – Твої Рибомовки розповідали мені про бунтівників.

      – Вони існують.

      – Чому?

      – Вони молоді, і я не переконав їх, що мій шлях кращий. Дуже складно переконати молодих у будь-чому. Вони вже народилися всезнайками.

      – Ніколи не чув, щоб хтось з Атрідів глузував так із молодих.

      – Можливо, тому, що я значно старший – старістю, помноженою на старість. А моє завдання стає все тяжчим із кожним поколінням.

      – Яке твоє завдання?

      – Якщо ми йтимемо поруч, із часом ти зрозумієш.

      – А що станеться, якщо я тебе підведу? Твої жінки мене знищать?

      – Я намагаюся не обтяжувати Рибомовок почуттям провини.

      – Зате обтяжуватимеш мене?

      – Якщо ти погодишся.

      – Якщо я виявлю, що ти гірший за Харконненів, обернуся проти тебе.

      «Як типово для Дунканів. Міряють усе зло, порівнюючи його з Харконненами. Як мало вони знають про зло».

      – Барон пожер цілі СКАЧАТЬ