Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

Чтение книги онлайн.

      – Я зроблю це, Владико.

      «Чергове випробування. Нейла не ставить під сумнів моїх випробувань. Сприймає їх як блошині укуси. Її Владика наказує? Нейла підкоряється. Я не можу дозволити, аби щось порушило цей зв’язок».

      Лето подумав, що з неї вийшла б чудова Шедаут[3] давнини. Це було однією з причин, через які він подарував Нейлі крис-ножа, справжнього збереженого з січі Табр. Він належав одній із дружин Стілґара. Нейла носила його у схованих під одягом піхвах, більше як талісман, ніж як зброю. Він вручив їй крис-ніж за первісним ритуалом, з церемонією, що вразила його самого вибухом емоцій, які він вважав назавжди похованими.

      – Це зуб Шай-Хулуда.

      Він простяг їй клинок своїми срібношкірими руками.

      – Візьмеш його – і станеш часткою минулого й майбутнього. Заплямуєш його – і минуле не дасть тобі майбутнього.

      Нейла прийняла клинок, а тоді піхви.

      – Виточи кров із пальця, – наказав Лето.

      Нейла підкорилася.

      – Вклади клинок. Ніколи не ховай його, не забарвивши кров’ю.

      Нейла знову підкорилася.

      Доки Лето вдивлявся у тривимірне зображення Нейли, його роздуми про цю давню церемонію скаламутив смуток. Якщо не триматися звичаю старих фрименів, клинок ставатиме дедалі крихкішим і непридатнішим. Крис-ніж збереже свою подобу впродовж життя Нейли, але не надто довше.

      «Я відкинув частку минулого».

      Як сумно, що давні Шедаут стали теперішніми Рибомовками. А справжнього крис-ножа використано, щоб сильніше зв’язати слугу з його паном. Він знав, що дехто вважає, наче його Рибомовки насправді є жрицями – відповіддю Лето Бене Ґессерит.

      «Він творить іншу релігію», – казали Бене Ґессерит.

      «Нісенітниця! Я не творю релігії. Я сам релігія!»

      Нейла ввійшла до священної вежі й зупинилася за три кроки від повозу Лето, опустивши погляд униз, як і належить підлеглій.

      Усе ще перебуваючи у своїх спогадах, Лето сказав:

      – Глянь на мене, жінко!

      Вона послухалася.

      – Я створив святу непристойність! – промовив він. – Релігія, побудована довкола моєї персони, викликає в мене огиду!

      – Так, Владико.

      Зелені очі Нейли над позолоченими подушками щік дивилися на нього без питання, без розуміння, без потреби жодної відповіді.

      «Якби я послав її збирати зорі, пішла б і спробувала. Думає, що я знову її випробовую. Вірю, що вона могла б мене розгнівати».

      – Ця клята релігія мусила б закінчитися разом зі мною! – гукнув Лето. – Навіщо мені хотіти напустити релігію на мій народ? Релігії руйнують зсередини – як Імперію, так і окремих людей. Однаково.

      – Так, Владико.

      – Релігії творять радикалів і фанатиків – таких, як ти!

      – Дякую, Владико.

      Короткий спалах СКАЧАТЬ