Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ знизала плечима Євка. – А що мені до того?

      – Він усю челядь за сніданком збирає. Має про щось із нами говорити, – підморгнула Оксана. – Ну, чого стоїш соляним стовпом? Іди панночку будити!

      Уся челядь і пахолки зібралися в обідній залі, вишикувавшись попід стіною. Євка вперше була тут і з цікавістю розглядала ліпнину на стелі й коштовні турецькі килими. Посеред зали стояв довгий стіл і дванадцять вишуканих дерев’яних стільців. Нарешті до зали зайшла панська родина: княгиня під руку з Іллею, Марта, Ярема та пан учитель. Вони сіли навколо столу, нічого не торкаючись до приходу пана Вітовського.

      Як на зло, учитель сів спиною до Євки, а Ілля якраз навпроти неї. Кинувши на Євку байдужий погляд, він почав розмову з паном Орестом про історію Речі Посполитої. Ніби ненавмисно тарілка з пиріжками спорснула з-під його ліктя й дзвінко розбилася от підлогу.

      – Євко, прибери, – кинув він.

      Дівчина стисла зуби та кулаки. Вона відчула на собі погляди всіх присутніх. Хтось її жалів, хтось подумки сміявся. Веселина лишалась незворушною, як кам’яна статуя.

      «То такою я маю стати, щоби вижити тут? – подумала Євка, відводячи погляд від Веселини. – Я так не хочу. Я так не буду. От побачите».

      Вона мовчки принесла з кухні віник і совок і неспішно почала підмітати дрібні скалки з-під ніг панича, за одно обмітаючи підлогу полами своєї щойно випраної спідниці.

      Ледь Євка встигла підвестися, як у світлицю зайшов сам пан – господар Антанас Вітовський. Зайшов не один – його рука лежала на плечі чорнявого хлопчини. Євка так і завмерла із совком у руці й відкритим ротом – той хлопчик був її суботнім знайомцем, безжалісним мисливцем із лісу.

      Юнак теж її помітив. Щось блиснуло в його очах, і губа ледь-ледь підстрибнула вгору. Так шкіряться собаки та вовки. Хлопець стояв з прямою спиною й гордо піднятою головою, але Євка відчула, що він почувається тут чужинцем. Його гаптований золотом синій жупан пасував йому менше, ніж та чорна сорочка. У ньому він почувався, ніби в клітці, ніби сам був тією загнаною косулею.

      – Це мій син – Амір Вітовський. Більшість із вас його вже знає. Відтепер він мешкатиме з нами в палаці. Це все. Можете розходитися.

      Євка помітила, як щільно стиснулися губи княгині. Вона зробила над собою зусилля, щоб підвестися з-за столу й простягнути Аміру руку для поцілунку, але жодного слова видавити з себе так і не спромоглася.

      Дівчина хотіла вже йти разом зі слугами, але голос пана її зупинив:

      – А це ще хто? Новенька?

      Розвернувшись, Євка низько вклонилася. Із віником, совком та зібраними з долівки пиріжками вона мала комічний вигляд. Діти засміялися.

      – Це Євка, нова покоївка Марти, – зробивши над собою зусилля, нарешті вимовила пані Серафима.

      – Євка? Маєш циганську кров? – запитав пан, сідаючи на чільне місце за столом.

      – Ні, милостивий пане. Просто вродилася смаглява, – опустила очі долі дівчина.

      Утім, їй вдалося СКАЧАТЬ