Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ увійшов пан учитель, і діти шанобливо підвелися зі своїх місць, коротко вклоняючись. Євка теж стояла, опустивши голову, і лише коли розпочався урок, а їй дозволено було знову сісти, вона заходилася крадькома зиркати на пана Ореста, милуючись його струнким, перев’язаним слуцьким поясом станом і гарною мовою, що лилася, як річечка, з його вуст.

      Спершу Євка навіть не звертала уваги на те, про що він говорив. Просто зазирала йому в рота, мріючи про щось далеке. Але згодом слова почали складатися в її голові, і вона незчулася, як сама уважно слухала урок. Паничі вчили польську. І коли вони записували нові слова на грифельних дошках, вона водила пальцем по долоні лівої руки, уявляючи, що записує там кожне слово. Вчитися виявилося цікаво.

      – Євко! Євко, я до тебе звертаюся чи до кого?! – із палацу покликала Веселина, виводячи Євку із задуми.

      Дівчина поспішно встала, ледь не перечепившись через пишні брижі спідниці, і поспішила на кухню.

      Так минув день. Євка незчулася, як минув і другий, і третій. Вона приходила додому вже в сутінках, мало розмовляла, навіть у хату не заходила. Умивалася біля криниці та без вечері лягала спати до себе в сіно.

      Але Стешці такий розпорядок до душі не припав.

      – Степане, гляди, яке стерво ми з тобою виростили! – гукнула вона до чоловіка. – Та щоб ти побігла там, де люди не бігають!

      – Ох, облиш її, Стешо… – відмахнувся старий Степан, ховаючи за спиною чергову пляшку.

      – Чого це облишити? Я її годувала? Годувала! Та ще й одягала, леліяла! А тепер що, вона уявила себе панночкою? Ні в хату нічого не приносить, ні за холодну воду не береться!

      – А що, правда, – встромила свій ніс Райка. – Марія он завжди з кухні щось своїм приносить! Ця б теж могла сім’ї помогти! Хай би хоч вечорами шити з нами до хати приходила. А то спить на своєму горищі, як і в Бога за пазухою, а ми горбатимося всю ніч над шиттям!

      Євка лиш мовчки зайшла в хату. Знявши із себе панський одяг і накинувши свою стару сорочку, вона запалила лучину. У ці дні Євка втомлювалася більше, ніж на жнивах у полі. Постійні кпини панночки, докори й повчання Веселини: принеси, подай, занеси… А ще так багато нового почутого на уроках, що голова йшла обертом! І арифметика, і історія, і польська, і латина… А вона ж навіть письма не знала, бо школи в їхній сільській церкві не було – пан вважав, що дітям-селянам не варто вчитися, щоб, бува, думати не почали. І він мав рацію. Бо вже за ці кілька днів Євка почала думати вдвічі більше від звичайного.

      Жіноцтво всілося навколо столу, кожна взяла до рук вишивку. Степан і Максим засопіли десь по своїх кутках.

      Лучина світила тьмяно, майже нічого було не розгледіти, але вишивка мала бути гарною, бо це ж на Спаса всі мали гарними прийти, у нових вишитих сорочках – кожна у своїй. А як вийде погано вишита – то що ж люди скажуть?

      Тому матір походжала навкруг вишивальниць, і як у котроїсь виходив невдалий стіжок, то колола голкою – чи в руку, чи в коліно. Євці діставалося найбільше, бо з СКАЧАТЬ