Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ утечу. Дідька лисого я б сам утік у тринадцять-то років… До речі, друге тобі правило…

      «Друге? А, перше було – не гадай, що чари всесильні».

      – Не намагайся дивитися. Раніше це багато хто вмів. Подивиться у воду – є ж така примовка: «Як у воду дивився», – або у дзеркало… Дехто навіть у діамант-камінь – і бачить, що схоче. Але вже років з п’ять… Неначе щось зіпсувалося… Тобто дивитися можеш, але побачиш що завгодно, тільки не те, що треба. Он Богун свою смерть…

      І, неначе почувши слово «смерть», десь у лісі завив собака.

      Як по небіжчику.

* * *

      Ще сто кроків, ще поворот, – і вони побачили завал.

      Колись – мабуть, ще напровесні – річка підмила кілька дерев. На повороті одне з них зачепилося за берег, на нього налетіли інші, сплутавшись гілками та корінням. Тепер, узимку, увесь цей завал узявся кригою – кішка, мабуть, і та не пролізе.

      А по обох берегах – нетрі.

      – Доведеться назад.

      – Отамане, я щось відчуваю, але не можу втямити що.

      – Нас тут двоє таких. Я теж нічого не розумію. Постривайте, зараз роздивлюся. – Боярин зійшов з коня, узяв бандолет,[30] вийшов на берег, підійшов до велетенської смереки. І… і пішов угору по її стовбурові. Просто пішов, неначе вона лежала, а не стояла. Здавалося, що вгору підіймається товста гілка.

      – Хрест святий, оружіє на диявола! – прошепотів Білий.

      – А ти хотів, щоб таке тільки ляхи з татарвою могли? – теж пошепки відрізав Барило.

      Кирин тим часом теж спішився – кормових драгунів[31]не вчили битися верхи, – притис люльку до ґнота своєї рушниці.

      І вчасно. Бо на правому березі з кущів посипався сніг, щось свиснуло у повітрі – і Боярин полетів униз…

      Драгон вистрелив, і туди ж послав свою кулю Адам. Двоє інших вирішили чекати на більш ясну ціль.

* * *

      – Хтось із вас сучому сину у зброю влучив, хоча не розумію, що це за зброя.

      Білий тримав у руках дерев’яну палицю з розщепленим верхом. Майже точно в середину палиці влучила куля.

      – Про це є у Святому Письмі. У Книзі Царств. Ось саме такою штукою Давид здолав Голіафа.[32]

      Семен Святого Письма був добре навчений – учився в Острозі.

      – Давайте, хлопці, туди, де собаку чули. Нам зараз житло потрібне.

* * *

      Двері хутора були замкнені. Зсередини.

      Проте одне з вікон мало такий вигляд, неначе в нього влучили з гармати.

      Білий вужем зсковзнув усередину, і зразу ж звідтіля донеслося:

      – Ісусе Назарейський!

      Грюкнув засув, прочинилися двері.

      – Ну, хлопці, бачив-бачив, але такого…

      На долівці лежало шість трупів.

      – Хлопці, а він же один був. Жоден козак, жоден лях…

      – Та де там жоден! Бійців тут, вважай, не було. Дід хоча і кремезний, але дід. І з ножем проти чекана.[33]

      – Хлопці зовсім ще шмаркачі, лавками боронилися… СКАЧАТЬ