Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перший погляд це нагадувало людину – і статурою, і одягом.

      Тільки голова була чимось середнім між головами собаки та вовка.

      «Песиголовець. Кінокефал».

      Потвора бігла до ґанку, не звертаючи уваги на Драгона, який залишався з флангу.

      Кирин рвонув із-за халяви метального ножа. Ось чого батько вчили, так це метати ножі. У розбійників захисних обладунків немає.

      З вікна вдарив постріл – Адам вистрелив з отаманового бандолета і влучив.

      Драгон побачив, як здригнулося від удару кулі тіло потвори, його власний ніж уп’явся в плече, але здавалося, для песиголовця усе це – іграшки.

      Козак неначе потрапив у жахливий сон: він рвався до друзів, але, здавалося, ледве рухався.

      Барило зробив випад списом. Потвора його відбила.

      У дверях з’явився Перший Адам з двоствольним пістолем в одній руці і короткою шаблею в другій.

      Песиголовець ударив Барила в груди, лезо увійшло по самий держак.

      І помер Барило.

      Адам витяг руку і спокійно – неначе і не лежали на снігу мертві друзі – увігнав кулю монстру точно між очі.

      І, не чекаючи, впаде чи не впаде, з розвороту встромив шаблю у черево.

      З хати донісся якийсь гуркіт.

      – Сті-ій! Адаме!

      Той, не чуючи, чи не бажаючи чути, рибкою стрибнув у двері – і, якимось дивом, ухилився одразу від двох каменів.

      Кирин був уже на ґанку. У кімнаті сухо клацнуло – другий ствол Першого дав осічку.

      І, бачачи поперед себе дві пари жовтих очей, Адам рубонув шаблею – і його обдало чимось теплим.

      Але збоку блимнув чекан – і помер Адам, на козацьке прізвисько Перший.

      Драгон, який був уже в дверях, завив страшніше за будь-якого песиголовця і, вже не чекаючи порятунку – тієї миті козак був певен, що цих потвор навколо сила-силенна, – перехопив келеп обома руками і вдарив.

      Ніякий шолом не встояв би проти такого удару.

      У хаті запанувала тиша. Мертва.

      Тільки було чути, як кров капає.

      З лавки, на якій лежав Боярин.

      Якби у хаті знайшлося хоч трохи горілки, Драгон би напився і, найпевніше, загинув.

      Але нічого навіть схожого не було, і йому залишалося лише клясти себе: чому не згадав про песиголовців, хоча в Парціумі[39] здибував людей, що бачили їх. Чому не здогадався уважно обдивитися хату, заглянути в запічок – там, виявляється, був хід до справжнісінької печери, і поки один песиголовець атакував, відвертаючи на себе увагу, два інших просто залізли.

      Якби не міняв кулю на вухналі – здоровий ти виріс, хлопче, а в твого батька був дурний син! Забув, що в лісі не тільки люди бувають – звірі також трапляються.

      А коли сонце піднялося понад лісом, він побачив сліди.

      Це було схоже на ті літери, що проступали зсередини металу.

      Через звичайні сліди на снігу, сліди, які замете перша ж завірюха, СКАЧАТЬ