Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Обре, сховайся добре! - Костянтин Когтянц страница 5

Название: Обре, сховайся добре!

Автор: Костянтин Когтянц

Издательство:

Жанр: Зарубежное фэнтези

Серия:

isbn: 978-966-03-4967-4

isbn:

СКАЧАТЬ кивнув:

      – Судячи з мого виду – чекати ще років десять-дванадцять. Добре, що хоч від кулі, а не на палі.

      Богун піднявся і, явно не бажаючи, аби співбесідники бачили його обличчя, вийшов геть. Драгон отетеріло дивився у спину людині, яка десь, якось, якимось дивом бачила власну смерть.

* * *

      Вони остаточно вибилися із сил. І люди, і коні.

      Кожен шлях, кожна стежка… Рано чи пізно – частіше рано – Боярин з Драгоном відчували попереду небезпеку, доводилося звертати, повертатися назад, давати гаку.

      Кілька разів взагалі блукали. Коні провалювалися у сніг майже по самі сідла.

      Геть знесилені, вони знайшли річечку. Боярин сподівався, що це Краснянка, на якій лежить Красне.

      Але треба йти.

      – «Navigare nessesere est, vivare non est nessesere»[21] – пробурмотів Кирин під носа, але Барило почув:

      – І де це купецьких дітей так добре вчать? У Сочаві, Яссах чи Хотині?[22]

      Драгон здригнувся.

      – Ну, не вважай мене дурнем, я ж тобі у батьки… Освічений, на коні – неначе народився, але битися на шаблях не вмієш, отже, не шляхтич, на розстригу також не схожий, почерк поганий – не писар. Що залишилося? А Молдова… Ти намагаєшся говорити, як на Уманщині, але саме намагаєшся.

      І, бачачи, що Кирину неприємно, Семен змінив тему:

      – Сподіваюся, ви вдвох знаєте, куди нас ведете.

      – Я – ні. А Боярин знає.

      Драгон пригадав недавню розмову.

      – А чому цей секей почав з двох полковників, а не з гетьмана?

      – Бо гетьмана зурочити неможливо – бувають такі люди. Я саме вас трьох недаремно з собою узяв.

      – Так ти знав?

      – Що в ляхів хтось з’явився на нашу голову? Здогадувався, отож і взяв вас… Тебе – придивитися – чого вартий, їх – в охорону. Бо їх теж не зурочиш. До речі, чекав, що ти про інше спитаєш.

      – Ну, це ж ясно. Якби Богун щось витряс із того, хто йому зачаровану зброю підсунув, – він би тобі сказав.

      – Так. Мабуть, він не зразу помітив, що річ зачаровано. А секеї тут ні до чого. Бачиш… Ну, скажімо, є різні види чарівників, як є різна кіннота. Як гадаєш, що буде, якщо райтара перевести у п’ятигорці?[23]

      «Урайтарів – рапіри, у п’ятигорців – шаблі».

      – Попервах він колоти буде, а не рубати.

      – Ось так і з цим закляттям. Не наш його накладав, не наш…

      – Але ж іноземець? Був би лях, давно б вони щось таке спробували.

      – Один з трьох – точно іноземець. Їх було троє, хлопче. Пояснень ти поки що не зрозумієш, отож повір мені на слово, троє. Причому один був уже в Красному, і його-то ми знайдемо. А далі – побачимо, як сказав сліпий тому, що вмирає…

      …Крига замерзлої річки – кращого шляху узимку – заворожувала незгірш від чар. Кортіло спати. Драгон під’їхав до Боярина.

      – Слухай, ти казав, що дівчина може приворожити хлопця.

      Отаман зрозумів запитання.

      – Кому що, а курці – просо. Хлопець дівчину СКАЧАТЬ



<p>21</p>

Слова Гнея Помпея: «Плисти по морю – це необхідно, жити не так уже й необхідно».

<p>22</p>

Молдовські міста.

<p>23</p>

П’ятигорці (інша назва – панцирні товариші) – один з видів польської важкої кінноти.