Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – ти ж чогось учений.

      Помовчали. Кирин не знав, вірити Бояринові чи ні.

      Кожна помилка окремо здавалася дуже правдоподібною, але чотири поспіль – це вже, мабуть, занадто.

      – Я не випадково згадав, що ти вчасно. Поясни, будь ласка, що це за чортівня.

      Богун зняв зі стіни келеп,[16] крутонув металевий кінець держака – і в його руках опинився кинджал. Повернув, знову вкрутив – тепер зброєю можна було бити назад, як малим списом.

      Добре придумано.

      – Ів-ване, ти з г-глузду з’їхав! Таке у хаті тримати!

      «Що тут такого?»

      – Дивись уважно, Драгоне!

      «Куди дивитися?»

      Раптом – Кирин мало не зойкнув – із середини криці, неначе через воду, стали проступати якісь значки. Ні на що не схожі.

      – Я таке бачив. Навіть сам пробував, але літери…

      – Ні, полковнику. Ти міг пробувати листуватися на клинках, але такого – такого, вважається, вже давно ніхто не може. Справжня річ-погибель, якщо вона й далі буде у тебе, то одного дня ти сам кинешся… на вірну смерть. Хоча чаклун буде за тисячу миль. А літери – старе секлерське[17] письмо… Є такий народ у Семиградді…

      … Коли вони жили на зимівнику, то Боярин прохопився, що хлопчиськом був татарами у ясир узятий, але втік і служив у якогось семиградського пана. «Мабуть, що не брехав, коли знає секеїв».

      – Ну то й що з ним робити?

      – Перекувати, – вихопилось у Драгона. Само собою вихопилось, як і слова про те, що Нечай може не повернутися.

      – Кажи! – Пальці Боярина вп’ялися в плече. – Кажи перше, що спало на думку!

      – Перекувати все навпаки. Там, де дзьоб… (Ударна, бойова частина келепа таки справді схожа на пташиний дзьоб.) Там хай буде обух, та навпаки.

      – Іване, а він має рацію. І володіти далі йому, бо якась сила залишиться, але, якщо він винайшов, що зробити, то йому і підкориться.

      – До завтра зробимо…

      – Ще щось знаєш? Про Москву є якісь новини?

      Обличчя Богуна стало зацікавленим.

      – Просто так запитав чи причина є?

      – Є.

      – Тоді і новини є. Цар сейм збирає – щоби почати війну. З ляхами.

      – У них не сейм, а Земський Собор, – прохопився Кирин.

      – Він знає, він там служив, – і, у відповідь на здивований погляд товариша, Боярин пояснив: – Тільки московити кажуть «драгуни», а не «драгони», «рейтари», а не «райтари», а в тебе кілька разів проскочило.

      Драгон подумки прокляв себе – казали ж батько: «Зайві всі слова, без яких обійтися можна». Смикнув його за язик нечистий!

      Богун тим часом уважно оглянув Кирина:

      – Не зустрічалися?

      – Під Львів разом йшли.

      – А! Добре! – З московським драгуном загонщик полови[18] Богун міг зустрітися у бою – бо царські воєводи весь час намагалися зайняти нижню СКАЧАТЬ