Шльондра. Марта Брижак

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Утюга відпустили, а Моріс мусив заплатити. Утюг в свою чергу сказав, що грошей не віддасть, бо не вважає себе винним. Ну, от тепер вони не спілкуються.

      Коли ми з Ящуром, купивши пиво, прийшли до парку, то на лавці Утюг з Юлькою вже виціловувалися. Гм, швидко так. Невже помирилися? Тим часом Ящур сконцентрував свій погляд на мені, і я відчула, як і його губи торкаються моїх.

      3

      Після цього минуло близько тижня. Юлька мені пояснила, що ні до чого вони ще так і не домовилися – надто мало часу було. Тоді я організувала знову здибанку з Утюгом і незмінним Ящуром. Ми купили три літрові пакети портвейну й подалися на Янівський цвинтар. Я була впевнена на всі сто відсотків, що ніхто зі знайомих Юльки чи її батьків нас не помітить. Ми увійшли до центральної брами цвинтаря і рушили стежкою простовіч, спочатку вона була викладена бруківкою, а далі розгалужувалася в різні боки, утворюючи павутину з хрестів. «Павутинка смерті, яку тче Господь Бог», – подумалося мені. І доля у всіх однакова – потрапити туди. Як маленькі беззахисні комашки.

      Юля з Утюгом пішли вперед, я собі човгала в задумі, втупивши голову в землю, а Ящур з вином тихенько плентався за мною. Яке ж то щастя, що він нічого не говорив, мовби відчував, що то було зайве. Повіяв прохолодний вітер, я була легко вбрана. Стало якось так неприємно, аж мурашки по тілу пробігли. Підвела голову догори й побачила, що закохана пара щось дуже швидко рухається. Я сказала Ящурові іти трохи швидше, бо ми можемо їх загубити серед тих хрестів. Він крикнув Утюгові, і вони з Юлею зупинилися та зачекали нас. Врешті ми звернули праворуч, там було кілька могилок з лавками, які ніби чекали, що сюди хтось прийде. Ми повмощувалися на тих лавках, я попросила в Ящура пакет з вином. Коли розкоркувала, то одразу ж в ніс вдарив запах гидкого дешевого пійла, котре й вином назвати важко. Я зробила кілька великих ковтків тієї надзвичайно гіркої і терпкої рідини й скривилася від огиди, неприємний присмак скував моє піднебіння.

      Я глянула на Ящура, а той і собі витріщився на мене, як на божевільну: бо де ж дівка може випити півлітра портвейну й щойно тоді відірватися. Згодом я зробила ще кілька ковтків, і мені стало зле. Чорнило попросилося на волю. О, горе! Давненько я не могла ніяк розслабитися, і мені знову погано. Я відійшла далі на кілька метрів і виблювала усе, що перед тим випила. Холодний вітер влетів мені у відкритий рот, я з насолодою запила ним смак гидоти, а потім задерла голову в небо й упіймала кілька дощинок. Вони смакували краще за вино.

      Блін, знову – Утюг починає гаркатися з Юлею. З уривків фраз мені вдалося зрозуміти, що це кінець, саме вона нічого не хоче продовжувати. Ну, нарешті, хоч якось вирішили.

      Наші стосунки з Ящуром довго не тривали. Він дуже любив пригоди й постійно шукав, з ким би це переспати. Якось я зателефонувала до нього саме в той час, коли він був зайнятий черговою панянкою, зрештою, він сам потім у цьому зізнався, і всі мої палкі почуття до нього перегоріли. У нього знову почалося своє, насичене пригодами СКАЧАТЬ