І не лишилось жодного. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      Тільки суддя Ворґрейв і міс Брент здавалися порівняно незворушними. Емілі Брент сиділа прямо, високо тримаючи голову. На її щоках з’явилася яскрава червінь. Суддя сидів у звичайній позі, опустивши голову на груди. Рукою він легко потирав вухо. Тільки його очі жваво розглядали кімнату, пильні, розумні.

      І знову Ломбард почав діяти. Він залишив лікаря Армстронґа опікуватися непритомною жінкою і взяв ініціативу на себе.

      – Голос? Звучало, ніби він був у цій кімнаті, – сказав він.

      Віра скрикнула:

      – Але хто ж то був? Хто це був? Жоден із нас цього не робив!

      Як і суддя, Ломбард повільно озирав кімнату. Якийсь час він затримав погляд на відчиненому вікні, а тоді рішуче кивнув. Раптово очі його спалахнули. Він схопився і побіг до дверей поруч із каміном, що вели в сусідню кімнату.

      Швидким рухом він схопився за клямку й відчинив двері навстіж. Увійшов досередини й одразу ж задоволено вигукнув:

      – От воно що!

      Інші поспішили за ним. Тільки міс Брент залишилася самотньо й прямо сидіти в кріслі.

      У другій кімнаті до стіни, суміжної з вітальнею, було присунуто стіл. На ньому стояв грамофон – застаріла модель із великою трубою, направленою до стіни. Ломбард відсунув трубу вбік і показав три непомітні маленькі отвори, які хтось висвердлив у стіні.

      Налаштовуючи грамофон, він поставив голку на платівку, і одразу ж знову прозвучало:

      – Вам висунуто такі обвинувачення…

      Віра скрикнула:

      – Вимкніть! Вимкніть! Це жахливо!

      Ломбард підкорився.

      Армстронґ зітхнув із полегшенням.

      – Гадаю, це ганебний і безсердечний розіграш.

      Тихо, але чітко суддя Ворґрейв перепитав:

      – То ви вважаєте, що це жарт, так?

      Лікар глянув на нього з подивом.

      – А чим іще це може бути?

      Легко постукуючи себе пальцями по верхній губі, суддя сказав:

      – У цей момент мені важко висловити своє судження.

      Втрутився Ентоні Марстон:

      – Слухайте, є одна річ, про яку ви забули. Хто, хай йому трясця, увімкнув цю штуку й налаштував її?

      – Так, гадаю, це ми повинні з’ясувати, – пробурмотів суддя.

      Він повернувся і пішов до вітальні. Інші попрямували за ним.

      Роджерс тим часом повернувся зі склянкою бренді. Емілі Брент схилилася над міс Роджерс, яка тихо стогнала.

      Роджерс спритно прослизнув між двома жінками.

      – Пропустіть мене, мем. Я з нею поговорю. Етель… Етель… усе гаразд. Ти чуєш? Візьми себе в руки!

      Місіс Роджерс важко дихала. Її очі, вирячені, перелякані, металися по обличчях присутніх. Роджерс нетерпляче продовжував:

      – Етель, опануй себе!

      Лікар Армстронґ м’яко заговорив із нею:

      – Зараз ви заспокоїтесь. Просто нервове потрясіння.

      – Я знепритомніла, сер?

      – Так.

СКАЧАТЬ