Мовою добра. Історії догляду і прощення. Крісті Вотсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дзеркальце, скажи, та мій сумнів розв’яжи: хто найбільш зі всіх боїться?»

      Споруда за паркувальним майданчиком нагадує гуртожиток для медсестер, але на вікнах у ній маленькі брудні білі ґратки. Це і є психіатричне відділення: ціла будівля, відокремлена від решти лікарні. Перші лікарні для душевнохворих були засновані в Індії в III ст. до н. е. Британський Бетлем (Бетлемська королівська лікарня, яку в минулому називали «бедлам») є найдавнішою психіатричною лікарнею в Європі, що працює вже понад 600 років. Тепер у ній розміщено Національний центр лікування психозів. У деяких лікарнях є психіатричні відділення або амбулаторні клініки в головній лікарні, інші заклади, такі як Бетлем, спеціалізуються лише на психічних хворобах. Але, незалежно від планування, їхній вигляд і атмосфера відрізняються від інших відділень.

      Я натискаю на дзвінок. Після ще одного сигналу і тривалого очікування жінка впускає мене всередину й відводить до ліфта, не запитуючи мене, хто я, і не дивлячись на жахливу фотографію на моїй перепустці. Двері у відділення гострих станів теж зачинені, і мені знову доводиться довго чекати. Кожен поверх має свою спеціалізацію, а в психіатрії їх багато: «Приймання», «Жінки», «Чоловіки», «Змішана група», «Органічна психіатрія», «Корпус для літніх людей», «Корпус для підлітків», «Центр лікування харчових розладів», «Центр реабілітації алко- та наркозалежних», «Психози», «Судова психіатрія», «Психологічна медицина», «Корпус матері і дитини», «Блок ЕКТ (електроконвульсивної терапії)».

      Зараз є також центри для людей із соматичними розладами, тобто фізичними проявами емоційних проблем, наприклад із нездатністю ходити, нетриманням сечі або калу.

      «Ця проблема стає дедалі поширенішою, – каже медсестра Фундації Національної служби здоров’я в Південному Лондоні та Модслі. – Палати переповнені пацієнтами, які місяцями не встають із ліжка, вони не можуть ходити і користуватися туалетом, їхні ноги не слухаються; у декого розвивається сліпота, з’являються постійний біль, заніміння або судоми. Але з медичного погляду з ними все нормально. Настільки сильними є емоції».

      Провідний невролог і експерт із соматичних захворювань Сьюзанн О’Салліван не припиняє дивуватися їх поширеності:

      «Щотижня мені доводиться комусь казати, що його хвороба має психологічні причини, і з цим діагнозом пацієнти часто не погоджуються. Не можна відділяти розум від тіла. Ми всі – душі в плоті».

      Я трохи спізнилася, поки діставалася сюди і шукала ординаторську. Не подумала, що доведеться чекати двадцять хвилин. Черговий медбрат не дивиться на мене. Він записує щось у великий чорний щоденник.

      – Ви пропустили передачу чергування, – каже він.

      Це чоловік із неохайною бородою, одягнений у джинси. Його одяг, без сумніву, можна назвати «штатським».

      – Вибачте. У мене сьогодні перший день.

      Він швидко зміряє мене поглядом, а потім знову опускає очі.

СКАЧАТЬ