Название: Мовою добра. Історії догляду і прощення
Автор: Крісті Вотсон
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-6001-6, 978-617-12-6002-3, 978-617-12-5782-5, 978-1-78474-197-6
isbn:
– У дівчини на п’ятому ліжку обличчя флуоресцентно-жовте, – він стає біля мене і махає руками в повітрі. – Неонового кольору. Ми викликали педіатричну реанімаційну бригаду. В Іспанії молоді люди не лежать у канаві в одній туфлі. А тут ми зіткнулися саме з таким випадком. Тому ми вирішили, що це спроба самогубства. Ураження печінки, тобто передозування парацетамолом. Ми почали лікування, відправили зразки крові на токсикологічну експертизу і таке інше. Але коли вона опритомніла і ми почали її розпитувати, вона засміялась. «Я не намагалася накласти на себе руки, – сказала вона. – Це автозасмага».
Франциско повертається у свою кабінку й різко зашторює її.
Я везу систему для Бетті, прихопивши по дорозі сандвіч із яйцями і кресом. На вигляд він сухий і неапетитний, з однаковими загорнутими краями. Я залюбки відрізала б для Бетті велику скибку свіжого хліба і подала б його зі справжнім маслом і джемом.
Поки мене не було, постова медсестра зробила кардіограму й залишила електроди, викладені півмісяцем, на грудях у Бетті.
– Сказали, що все нормально, – переповідає вона.
Я анітрохи не здивована. Чоловік Бетті помер від інфаркту, а тепер вона скаржиться на біль у грудях. Хоча ніколи не слід поспішати з висновками, я майже впевнена, що в неї панічна атака.
– Це добре, – кажу я. – Зараз я вас трохи зігрію.
Термосистема виготовлена з білого гофрованого паперу, схожого на тканину, і після того як я накладу її на Бетті й під’єднаю до розетки, вона надується, мов маленька повітряна куля. Температура тіла Бетті підвищуватиметься на один градус за годину, а рівень цукру в крові – низький, безсумнівно, через недоїдання – нормалізується після того, як вона з’їсть сандвіч і вип’є солодкий чай. Знайти подовжувач і розетку нелегко, тому я посуваю крісла, обладнання і Бетті. Нарешті термосистему ввімкнено.
– Схоже на обійми, – каже вона.
Майже відразу її вигляд покращується. Вона тримається за обручку, почеплену на ланцюжок.
– Саме так працює ця система. Зараз я залишу вас, Бетті, щоб ви відпочили, а медсестра невдовзі повернеться. Гаразд?
Вона киває. Злегка усміхається.
– Ця матерія, – каже вона, – нагадує мені мою весільну сукню.
Я дивлюся на термосистему, а потім на очі Бетті. Вони наповнилися світлом. Я роблю паузу. Бетті не хвора, у неї немає потовщень в артеріях, які вимагають операції чи лікування. Але їй щось потрібно – те, що можуть дати медсестри. Я знову беру її за руку, відчуваючи, що апарат майже зрівняв наші температури. У якусь мить важко сказати, де закінчується моя рука і починається її.
– Дістати матерію було неможливо, – каже вона. – Але в нас був парашутний шовк. Тоді ми теж їли сандвічі з яйцями і кресом. Я пам’ятаю цей смак. А ще коронаційна курка, хоча Стен повибирав із неї всі родзинки. Він ніколи не їв фрукти й овочі.
Бетті сміється.
– Я пробувала СКАЧАТЬ