Название: Мовою добра. Історії догляду і прощення
Автор: Крісті Вотсон
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-6001-6, 978-617-12-6002-3, 978-617-12-5782-5, 978-1-78474-197-6
isbn:
«Усі ці дівчата цілеспрямовані, але їхні цілі надзвичайно вибіркові. Їх дуже багато, – розповідає медсестра відділення психічного здоров’я дітей і підлітків. – Зазвичай на анорексію хворіють дівчата, але кількість хлопців із розладами харчування зросла на двадцять сім відсотків за минулі три роки – це вдвічі більший приріст, ніж у дівчат. Складний час для підлітків! Надто багато тиску».
Ми йдемо в інший кінець коридору.
– Зала відпочинку, – каже Сью.
Кілька людей п’ють чай, а телевізор показує ще одну денну програму, яку ніхто не дивиться.
– На арт-терапію о десятій зазвичай приходить багато людей. На музику о першій – лише Кіт, тому що він відмовляється митися. Потім у нас групова терапія, участь у ній добровільна, але ми заохочуємо приходити всіх, – Сью усміхається. – Усе зрозуміло?
Я киваю.
– Дякую.
Але я не знаю, що мені робити. Яка моя роль? Потрібно просто сидіти з пацієнтами, спробувати з ними поговорити чи приглядати за ними? Розпитати про ліки, які дістають із-під кришки, і їхню побічну дію, чи зайнятися гончарством? Переконувати дівчат, хворих на анорексію, поїсти? Чи просто стежити за тим, що вони їдять? Королівський коледж сестринської справи у своїх «Стандартах попередньої реєстрації» зазначає, що «психіатричні медсестри повинні використовувати різні методи взаємодії з пацієнтами і сприяти формуванню в них позитивних взаємин, спрямованих на соціальну інклюзію, права людини та одужання, тобто на здатність людини наповнити своє життя змістом, як за наявності симптомів, так і за їх відсутності». Мені подобається думка про те, що я можу зробити чиєсь життя змістовнішим і водночас шукати сенс власного існування. Але я й гадки не маю, з чого почати.
– Пусте, – каже Сью. – Після обіду починають діяти ліки, тому до вечора всі зазвичай причмелені, а потім показують «Іст-Ендерс» і якийсь фільм. Звичайно, не фільм жахів. І не про прибульців. Особливо після того, як Дерек повернувся. Він думає, що його викрали інопланетяни й вирізали йому нирки.
Вона хитає головою:
– Ніколи не сперечайтеся з ним. Хто ми такі, щоб казати, що прибульці його не викрадали? СКАЧАТЬ