Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзі. Дитячі оповідання (українською). Федір Титарчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ трохи і стихла, але все ж внутрішній вогонь до кінця не згас. – Усе почалося з Чу-Чухіна, – пояснювала вона. – Після того, як йому вдалося втекти, ну прямо як сіллю дорогу до нас для паровозів посипали. Жоден не йде. Жоден на вмовляння не піддається. І магія болота, мені починає здаватися, що в себе паровози раніше затягувала, слабшати початку. Чи не вабить магія механічна паровози в топкі місця по саму трубу залізти.

      – Так може рішення лежить на поверхні? – підморгнула Бабі-Ягі Лиса.

      – Це ж як?

      – З Чу-Чухіна все почалося і Чу-Чухіним все повинно і закінчитися. А якщо ця його втеча якось вплинула на саме болото, то болото і повинно повернути все на свої місця.

      – Мудровано говориш, – усміхнулася стара. Вона мало що зрозуміла зі сказаного Лисицею, але те, що говорила та щось варте уваги, все ж збагнула. – Так що зробити потрібно?

      – Все дуже просто, – посміхалася Лиса. – Я тут у твоїх книгах читала, що є заклинання виклику привидів. Так от, якщо з болота викликати кілька привидів і…

      – І напустити їх на паровозиків! – схопилася Баба-Яга. – Нехай вони їх розполохають і розженуть все це депо.

      – Можна було б і так зробити, – зупинила її Лиса. – Але паровозики швидко збагнуть, що до чого і все повернеться назад. Та й прямолінійно якось це. Тут потрібен більш витончений підхід.

      – Це який же? – не зрозуміла Баба-Яга.

      – Ми проведемо обряд, – пояснювала Лиса. – Викличемо кілька духів паровозів, що лежать в болоті, розповімо їм, мовляв, хотіли визволити всіх, та сил у нас не вистачає. І попросимо їх з'їздити в сусіднє депо, покликати на допомогу паровозика на ім’я Чу-Чухін.

      – А вони розкажуть що від нас і Чу-Чухін не захоче їхати … – прокаркала стара, вічно в усьому сумніваючись.

      – Що така ймовірність існує, я не виключаю, – продовжувала між тим Лиса. – Але ми їх попередимо, щоб не згадували про нас в розмові з ним. Тому що він паровоз гордий і якщо його покличемо на допомогу ми, то він може образитися і не поїхати.

      – А коли він приїде до нас, то ми вже його-то в піч на цей раз затолкаємо! – потирає руки Баба-Яга. Вперше в цей день у неї був гарний настрій.

      – Саме то! – хитро посміхнулася їй Лиса.

      ***

      Того вечора вогонь розгорівся, лише перша зірка з'явилася на небосхилі. Сонце ще остаточно не село і тому заграва костра перекривало навіть сонячне світло.

      Сушняк, болотні трави, деревне вугілля, за який відповідав кіт Чорниш, горіли яскравим вогнем, складені певним чином посеред галявини. Дерева, лише углядівши перші язики полум'я, постаралися прибрати свої гілки подалі, а деякі навіть відійшли в сторону.

      Навколо вогню метушилася Баба-Яга, то підкидаючи щось у вогонь, то підливаючи різнокольорові рідини-настоянки і весь час читала якісь заклинання. Цими заклинаннями вона розполошила всю живність, що жила поблизу, кіт Персик голосно шепотів і гарчав, зігнувши спину СКАЧАТЬ