Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як нам не гірко, облишмо про це говорити.

      Не повернутись додому ніколи йому, бо безсмертні

      Смерть йому й чорної Кери обійми давно присудили.

      Нині про інше хотів би розвідати я й розпитати

      Нестора, – від багатьох справедливіший він і мудріший;

      ²⁴⁵ Трьом поколінням людським він, кажуть, владар був незмінний.

      Глянути тільки на нього – мені він безсмертним здається.

      Несторе, сину Нелеїв, скажи-бо усю мені правду,

      Як Агамемнон Атрід загинув широкодержавний?

      Де Менелай був? Яку для Атріда загибель придумав

      ²⁵⁰ Хитрий Егіст, що убити здолав він сильнішого мужа?

      Може, не в Аргосі був Менелай тоді, десь заблукавши

      Поміж чужими людьми, а той і відваживсь на вбивство?»

      Нестор, їздець староденний, у відповідь мовив до нього:

      «Зараз, дитя моє любе, всю правду тобі розповім я,

      ²⁵⁵ Сталося все саме так, як і ти вже собі уявляєш.

      Справді, якби, повернувшись із Трої, Егіста живого

      В братовім домі Атрід Менелай захопив русокудрий,

      То не насипали б пагорб могильний тоді над померлим, —

      Птахи і пси розтерзали б далеко за містом у полі

      ²⁶⁰ Кинуте тіло його, і ніхто б із ахеянок навіть

      Смерті його не оплакав, – страшне-бо замислив він діло:

      В час, коли ми за троянські твердині змагались завзято,

      В Аргосі, кіньми багатому, він преспокійно ховався

      Й чаром облесливих слів Агамемнона зводив дружину.

      ²⁶⁵ Спершу, проте, Клітемнестра пресвітла ніяк не давала

      Згоди на справу негідну, була вона в помислах чиста.

      Був біля неї співець, що йому, вирушаючи в Трою,

      Син Атрея свою доручив доглядати дружину.

      Згодом, коли її воля богів спонукала скоритись,

      ²⁷⁰ Висланий був той од неї співець аж на острів пустинний,

      Де для хижих птахів він у здобич лишився й поживу.

      В дім свій бажану привів її він, бо й сама так бажала.

      Безліч стегон богам попалив на святих вівтарях він,

      Безліч оздоб, і тканин, і речей золотих їм навішав,

      ²⁷⁵ Справу здійснивши велику, на що вже й не міг сподіватись.

      З Трої від’їхавши разом, пливли ми поволі додому —

      Син Атрея і я, один одному приязні друзі.

      Ми пропливали повз Суній священний, Афін передгір’я, —

      Раптом Феб-Аполлон, що ласкавими з неба сягає

      ²⁸⁰ Стрілами, вмить стерника русокудрому вбив Менелаю —

      Фронтія Онеторіда, що свій корабель мореплавний

      Вправно стерном направляв; з-між усіх поколінь він найкраще

      Вмів кораблем керувати, коли розбушується буря.

      Там забаривсь Менелай, хоч і як поспішав у дорогу, —

      ²⁸⁵ Мусив товариша він поховати і похорон справить.

      Потім, СКАЧАТЬ