Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вона почала Посейдона-владику благати:

      ⁵⁵ «Вислухай нас, Посейдон-землевладче, й молитви цієї

      Не відкидай, щоб усе, чого просимо в тебе, здійснилось.

      Нестору передусім і синам його щастя пошли ти

      Й іншим подай пілосянам ласкаву свою нагороду

      За гекатомби розкішні, для тебе принесені щиро.

      ⁶⁰ Дай ще мені й Телемаху вернутись щасливо, здійснивши

      Те, по що їхали ми на швидкім кораблі чорнобокім».

      Так помолилась вона й узливання сама сотворила,

      Потім чудовий дала Телемахові келих дводонний,

      І помолився так само улюблений син Одіссеїв.

      ⁶⁵ М’ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали,

      Кожному пайку дали, й почалась у них учта розкішна.

      Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

      Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:

      «Саме тепер нам найкраще гостей розпитати й дізнатись,

      ⁷⁰ Хто вони, – після того як в їді уже втіхи зазнали.

      Хто ви, чужинці? Відкіль шляхом ви пливете вологим?

      В справі якій чи так, навмання, ви блукаєте морем,

      Наче розбійники ті, що гасають по водних просторах,

      Важачи власним життям і біду несучи іноземцям?»

      ⁷⁵ В відповідь мовити сміло почав Телемах тямовитий, —

      В груди сама-бо Афіна відваги йому доложила,

      Щоб розпитати старого він міг про відсутнього батька,

      Щоб між людей і для себе міг доброї слави набути:

      «Несторе, сину Нелеїв, велика ахеїв пошано!

      ⁸⁰ Звідки ми, нас ти питаєш? Тож зараз тобі відповім я.

      Ми прибули із Ітаки, з-під схилів Нейону лісистих.

      Те ж, про що маю сказать, – не громадська то річ, особиста.

      Їхав сюди про свойого я батька вістей розпитати,

      Про Одіссея, в біді витривалого, – він-бо з тобою

      ⁸⁵ Трою колись воював і зовсім спустошив те місто.

      А щодо інших усіх, що з троянцями бились, то добре

      Знаємо ми, де і хто з них загинув печальною смертю,

      Тільки загибель його невідомою робить Кроніон.

      Ясно ніхто ще не міг розказати нам, де він загинув —

      ⁹⁰ На суходолі упав, переможений десь ворогами,

      Чи у безодні морській потонув він між хвиль Амфітріти.

      Отже, тепер до твоїх припадаю колін, чи не зволиш

      Розповісти про печальну загибель його: чи на власні

      Очі ти бачив її, чи, може, від іншого чув ти

      ⁹⁵ Мандрівника, – на недолю-бо мати його породила.

      Тож не шкодуй, і не жалуй мене, й не пом’якшуй нічого,

      А розкажи все докладно, що бачить тобі довелося.

      Щиро благаю: якщо Одіссей, мій отець благородний,

      Виконав слово яке, тобі обіцявши, чи діло

      ¹⁰⁰ В краї троянськім, де стільки, ахеї, ви горя зазнали,

СКАЧАТЬ