Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ним, щоб нікому із нас ти нещасть не пророчив прилюдно

      ¹⁸⁵ Й не намовляв проти нас Телемаха, що й так вже лютує, —

      Мабуть, ти ждеш, щоб тобі подарунок послав він додому?

      Ось що скажу я тепер, і це збутися конче повинно:

      Будеш при давніх, великих знаннях своїх ти підбивати

      Юного мужа цього балачками своїми на сварку,

      ¹⁹⁰ Все тільки вийде самому ж йому найперше на шкоду, —

      Навіть і з поміччю птахів отих він нічого не зробить.

      Ну, а на тебе, старий, ми пеню накладемо, що добре

      Дасться взнаки тобі, – буде для серця тяжка та гризота.

      А Телемахові от що я перед всіма тут пораджу:

      ¹⁹⁵ Матір нехай він прихилить до батька свого повернутись —

      Там їй хай справлять весілля і щедре нехай приготують

      Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці.

      Певен-бо я, що ахейські сини не раніше відстануть

      З прикрим отим жениханням. Нікого ми не боїмося:

      ²⁰⁰ Ні Телемаха самого, який би не був велемовний,

      Ні віщуванням твоїм ми не журимось, старче, що марно

      Ти виголошував, – цим лиш ненависть до себе ти збільшив.

      Буде так само усе поїдатися тут, і оплати

      Їм не діждать, поки з шлюбом вона, зволікаючи, буде

      ²⁰⁵ Зводить ахеїв. Скільки-бо часу прогаяли досі

      Ми у змаганні за неї й не ходим, проте, наречених

      Інших шукати, щоб кожному з нас одружитися гідно».

      Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      «Досить уже, Еврімах і всі женихи благородні,

      ²¹⁰ Слів витрачати на те, щоб вас умовляти й просити, —

      Все це відоме богам, і ахеї усі про те знають.

      Дайте швидкий ви мені корабель і супутників двадцять,

      Щоб і туди, і назад пропливли всю дорогу зі мною.

      Маю-бо в Спарту пливти і в Пілос, пісками укритий,

      ²¹⁵ Там розпитати про батька, якого так довго немає,

      Може, від смертних почую що-небудь чи з уст Поголоски,

      Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить.

      Вчую, що батько живий і додому вернутися має, —

      Ждатиму ще рік, терпляче ті зносячи всі неподобства.

      ²²⁰ А як почую, що вмер він, що більше його вже немає,

      Швидко додому вернуся, до милої серцю вітчизни,

      Пагорб могильний насиплю і похорон справлю врочистий,

      Все як годиться, й тоді вже віддам свою матінку заміж».

      Так він промовив і сів; з присутніх підвівся натомість

      ²²⁵ Ментор, – товаришем був бездоганному він Одіссею,

      Той, відпливавши на суднах, увесь йому дім свій довірив,

      Слухать старого звелів і добра пильнувати ретельно.

      З наміром добрим до них він почав говорити й промовив:

      «Слухайте, всі ітакійці, що маю вам нині сказати!

      ²³⁰ Хай ні один СКАЧАТЬ