Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Хай би вже раптом і сам Одіссей ітакійський з’явився

      Й вигнати звідси хотів би усіх женихів благородних,

      Що в цьому домі і зараз на учті сидять, то, напевно,

      Втіхи було б небагато дружині його, хоч і довго

      ²⁵⁰ Ждала на нього вона, – гірка б його доля спіткала

      З багатьома в непосильнім змаганні. Дурниці ти кажеш!

      Ну, а тепер розходьтеся кожен до справи своєї!

      Цього ж хай Ментор уже з Аліферсом у путь виряджають —

      Товариші його батька обидва були вони здавна.

      ²⁵⁵ Тільки, гадаю, ще довго сидітиме він на Ітаці,

      Вісті вчуваючи, – мабуть, мандрівці отій не бувати!»

      Мовивши це, розпустив він негайно зібрання ахеїв.

      Кожен до дому свого – усі порозходились люди,

      А женихи в Одіссея божистого дім повернулись.

      ²⁶⁰ Берегом моря піщаним пішов Телемах далеченько,

      Сивою руки водою омив і звернувсь до Афіни:

      «Вислухай, о божество, що вчора в наш дім завітало

      І кораблем наказало мені по туманному морю

      Їхать питати вістей, чи додому так довго відсутній

      ²⁶⁵ Батько не вернеться. Та заважають у цьому ахеї,

      Більше ж усіх – женихи, що зухвальству їх краю немає».

      Так він молився. До нього наблизилась тихо Афіна,

      Ментора вигляд прибравши, з ним постаттю й голосом схожа,

      І, промовляючи, з словом звернулась до нього крилатим:

      ²⁷⁰ «Ні слабодухим, ані нерозумним не будь, Телемаху,

      Силу й відвагу міцну від батька свого перейнявши, —

      Те, чим всього досягав і ділом він завжди, і словом;

      Буде й для тебе тоді твоя путь не безплідна й не марна.

      А як не син ти його і не з лона родивсь Пенелопи,

      ²⁷⁵ То я не певен, щоб ти досягнути здолав, чого прагнеш.

      Рідко, проте, до батьків бувають подібними діти.

      Гірші здебільша вони, а кращих таки небагато.

      Отже, якщо слабодухим ані нерозумним не будеш

      І Одіссеєва тяма ще зовсім тебе не покине,

      ²⁸⁰ Є цілковита надія, що сповниш своє ти завдання.

      А про дурних женихів, про їх каверзи, їх забаганки

      Ти не турбуйся, – цілком нерозумні вони і неправі.

      Навіть не знають, нещасні, що смерть і чорна їх доля

      Близько за ними стоїть і в день їх єдиний загубить.

      ²⁸⁵ Зовсім недовго триватиме путь, якої жадаєш, —

      Буду-бо другом твоїм так само, як батькові був я,

      Бистрий тобі корабель споряджу й сам поїду з тобою.

      Ти ж повертайся додому і трохи побудь з женихами

      Та приготуй у дорогу припаси в судині належній:

      ²⁹⁰ В амфорах – вина, а борошно ячне, цей мозок людини, —

      В грубих міхах шкіряних. Гребців добровільних я швидко

      Сам між народом СКАЧАТЬ