Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бурхливий потік своєї любові. – Цьом-цьом-цьом! – Нові й нові цілунки. Тоді відхилила Реґану від себе й почала нетерпляче розглядати її личко. – То що ти сьогодні робила? Щось цікаве?

      – А, різні речі.

      – Ну, а що саме? Щось добре? Га?

      – Ой, дай згадаю. – Притиснувши коліна до материних, дівчинка легенько похитувалася назад і вперед. – Ну, по-перше, я вчилася.

      – Угу.

      – І малювала.

      – А що малювала?

      – Ну, квіти, ти ж знаєш. Стокротки? Тільки рожеві. А потім… ага! Коника! – Вона раптом розхвилювалася, очі її розширилися. – У того чоловіка, знаєш, там унизу, на річці, був коник. Ми собі йшли, чуєш, мамо, а тут з’явився цей коник, такий гарненький! Ой, мамо, ти б його побачила! І той чоловік дозволив мені на нього сісти! Справді! Ну, десь на хвилиночку!

      Кріс, розвеселившись, непомітно підморгнула до Шерон.

      – Той самий? – запитала вона, вигнувши брову. Переїхавши до Вашинґтона на період фільмування, білява секретарка, що практично вже стала членом родини, жила разом із ними в будинку, займаючи вільну спальню нагорі. Аж поки не зустріла «вершника» із сусідньої стайні, після чого Кріс вирішила, що їй потрібне окреме житло, і переселила Шерон в апартаменти в дорогому готелі, наполігши на тому, що сама за це сплачуватиме.

      – Так, той самий, – відповіла з усмішкою Шерон.

      – І це був сірий коник, – додала Реґана. – Мамо, а ми можемо купити коника? Тобто чи могли б ми?

      – Побачимо, дитинко.

      – Коли я його матиму?

      – Побачимо. А де та пташка, яку ти виліпила?

      Спочатку Реґана мала спантеличений вигляд, а тоді повернулася до Шерон і з сором’язливим докором вишкірила до неї свої зубки з брекетами.

      – Це ви сказали! – вигукнула вона, а тоді поглянула на маму й захихотіла. – Це мала бути несподіванка.

      – Тобто?…

      – З таким довгим смішним дзьобиком, як ти й хотіла!

      – Ой, Реґ, ти така солоденька. А можна побачити?

      – Ні, бо я ще маю її розфарбувати. Коли вечеря, мамо?

      – Зголодніла?

      – Вмираю з голоду.

      – Отакої, та ще ж навіть п’ятої немає. Коли був обід? – запитала в Шерон Кріс.

      – Десь близько дванадцятої, – відповіла Шерон.

      – А коли повертаються Віллі й Карл?

      Кріс відпустила їх до вечора.

      – Здається, о сьомій, – припустила Шерон.

      – Ма, може, підемо в «Гот шопп»? – попрохала Реґана. – Будь ласка?

      Кріс узяла доньку за руку, ніжно всміхнулася й поцілувала її, а тоді сказала:

      – Біжи нагору, вдягнись, і вирушимо в ресторан.

      – Ой, я так люблю тебе!

      Реґана вибігла за двері.

      – Сонечку, вдягни нову сукенку! – гукнула їй услід Кріс. – Ти не хотіла б знову стати одинадцятирічною? – поцікавилася Шерон.

      – Не знаю.

      Кріс знов узяла пошту, почала байдуже перебирати листи з компліментами.

СКАЧАТЬ