Название: Екзорцист
Автор: Вільям Пітер Блетті
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn: 978-617-12-5323-0, 978-0-06-209435-3, 978-617-12-5324-7, 978-617-12-5081-9, 978-0-06-209435-3
isbn:
Вийшла в передпокій, роздивилася навколо. Здавалося, звуки долинали зі спальні Реґани.
Що вона там робить?
Кріс рушила передпокоєм, і стукіт став раптом гучнішим і частішим, та коли вона штовхнула двері й увійшла до кімнати, він раптово припинився.
Що за чортівня?
Її одинадцятирічна красунька спала, міцно притулившись до великої іграшкової панди з круглими очима. Панда злиняла від років, від багатьох теплих вологих поцілунків.
Кріс тихенько підійшла до ліжка й нахилилася над ним.
– Реґ! Ти не спиш?
Спокійне дихання. Повільне. Глибоке.
Кріс розглянулася по кімнаті. Тьмяне світло з передпокою падало блідими смугами на малюнки Реґани, на її скульптурки, на іграшкових звірів.
Ну що ж, Реґ. Твоя матуся пошилася в дурні. Можеш тепер привітати її з першим квітня!
І все-таки Кріс знала, що це зовсім не схоже на Реґану. Дівчинка мала боязку й невпевнену вдачу. Хто ж тоді пожартував? Її напівсонний мозок, що підсилив ледь чутний шурхіт у нагрівальних чи водопровідних трубах? Колись у горах Бутану вона годинами спостерігала за буддистським ченцем, що медитував, сидячи навпочіпки на землі.
Урешті-решт їй здалося, ніби вона побачила, як той левітує, хоча пізніше, переповідаючи будь-кому цю історію, незмінно додавала слово «можливо». Отож можливо, що й тепер її мозок, цей невтомний казкар, вигадав чергову ілюзію, цього разу звукову.
Дурниці! Я ж це справді чула!
Раптом вона глянула на стелю.
Он воно звідки! Легеньке шарудіння.
Щури на горищі, ото й тільки! Щури!
Вона зітхнула. Так воно і є. Довгі хвости. Шурх, шурх. Вона відчула дивну полегкість. А потім здригнулася від холоду. Кімната. Вона була крижана.
Кріс підійшла до вікна й перевірила його. Зачинене. Помацала радіатор. Гарячий.
Та що ж це таке?
Здивована, вона рушила до ліжка й доторкнулася рукою до Реґаниної щоки. Щока була гладенька й ледь спітніла.
Мабуть, я захворіла!
Кріс глянула на доньку, на її кирпатий носик і вкрите ластовинням личко, швидко нахилилася над ліжком і ніжно поцілувала її в щоку.
– Я дуже тебе люблю, – прошепотіла вона, а тоді повернулась у свою кімнату, до ліжка й до сценарію.
Якийсь час вивчала його. Це мала бути перероблена версія музичної комедії «Містер Сміт вирушає до Вашинґтона». Додали сюжет, пов’язаний зі студентськими заворушеннями. Кріс була в головній ролі. Вона грала вчительку психології, що стала на бік бунтівників. І це її бісило. «Ця сцена провальна! – подумала вона. – Це примітив!» Своїм нехай і не надто вишколеним розумом вона просто не сприймала на віру лозунги і, мов цікава сорока, постійно намагалася додзьобатися крізь багатослівне словоблуддя до блискіток прихованих фактів. Тому й у цьому бунті вона не вбачала жодного сенсу. «Чому це так? – СКАЧАТЬ