Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ встала, щоб усе з’ясувати.

      Вийшла в передпокій, роздивилася навколо. Здавалося, звуки долинали зі спальні Реґани.

      Що вона там робить?

      Кріс рушила передпокоєм, і стукіт став раптом гучнішим і частішим, та коли вона штовхнула двері й увійшла до кімнати, він раптово припинився.

      Що за чортівня?

      Її одинадцятирічна красунька спала, міцно притулившись до великої іграшкової панди з круглими очима. Панда злиняла від років, від багатьох теплих вологих поцілунків.

      Кріс тихенько підійшла до ліжка й нахилилася над ним.

      – Реґ! Ти не спиш?

      Спокійне дихання. Повільне. Глибоке.

      Кріс розглянулася по кімнаті. Тьмяне світло з передпокою падало блідими смугами на малюнки Реґани, на її скульптурки, на іграшкових звірів.

      Ну що ж, Реґ. Твоя матуся пошилася в дурні. Можеш тепер привітати її з першим квітня!

      І все-таки Кріс знала, що це зовсім не схоже на Реґану. Дівчинка мала боязку й невпевнену вдачу. Хто ж тоді пожартував? Її напівсонний мозок, що підсилив ледь чутний шурхіт у нагрівальних чи водопровідних трубах? Колись у горах Бутану вона годинами спостерігала за буддистським ченцем, що медитував, сидячи навпочіпки на землі.

      Урешті-решт їй здалося, ніби вона побачила, як той левітує, хоча пізніше, переповідаючи будь-кому цю історію, незмінно додавала слово «можливо». Отож можливо, що й тепер її мозок, цей невтомний казкар, вигадав чергову ілюзію, цього разу звукову.

      Дурниці! Я ж це справді чула!

      Раптом вона глянула на стелю.

      Он воно звідки! Легеньке шарудіння.

      Щури на горищі, ото й тільки! Щури!

      Вона зітхнула. Так воно і є. Довгі хвости. Шурх, шурх. Вона відчула дивну полегкість. А потім здригнулася від холоду. Кімната. Вона була крижана.

      Кріс підійшла до вікна й перевірила його. Зачинене. Помацала радіатор. Гарячий.

      Та що ж це таке?

      Здивована, вона рушила до ліжка й доторкнулася рукою до Реґаниної щоки. Щока була гладенька й ледь спітніла.

      Мабуть, я захворіла!

      Кріс глянула на доньку, на її кирпатий носик і вкрите ластовинням личко, швидко нахилилася над ліжком і ніжно поцілувала її в щоку.

      – Я дуже тебе люблю, – прошепотіла вона, а тоді повернулась у свою кімнату, до ліжка й до сценарію.

      Якийсь час вивчала його. Це мала бути перероблена версія музичної комедії «Містер Сміт вирушає до Вашинґтона». Додали сюжет, пов’язаний зі студентськими заворушеннями. Кріс була в головній ролі. Вона грала вчительку психології, що стала на бік бунтівників. І це її бісило. «Ця сцена провальна! – подумала вона. – Це примітив!» Своїм нехай і не надто вишколеним розумом вона просто не сприймала на віру лозунги і, мов цікава сорока, постійно намагалася додзьобатися крізь багатослівне словоблуддя до блискіток прихованих фактів. Тому й у цьому бунті вона не вбачала жодного сенсу. «Чому це так? – СКАЧАТЬ