Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков

Чтение книги онлайн.

      Поставимо питання: яким чином суб’єкт має цілісність? Це можливо за умови, якщо підставою сенсів виявляється його сутність, а існування є їх здійсненням. Тобто, вони є у каузальному взаємозв’язку, коли сутність є причиною, а існування – наслідком, тому їх слід аналізувати у цілісності. Своєрідність сутності обумовлюється рефлексією, оскільки завдяки неї суб’єкт визначає своє існування. Сутність – не константа, оскільки здатна змінюватися, оскільки суб’єкт у змозі відмовитися від наявних сенсів існування і породжувати нові. Крім того, зміна сутності може бути викликана станом реальності. Її зміна можлива і тому, що вона впливає на породжування сенсів. У сукупності це є причиною такого феномена як її «плавання». Таким чином, з одного боку, сутність володіє відносною стабільністю та стійкістю, з іншого – вона змінюється.

      Таким чином, використання екзистенціалізму як методологічного під-ґрунтя дозволило визначити особливості логіки існування суб’єкта педа-гогічного дискурсу. Екзистенціологія розглядає висловлювання як вира-ження смислів, які використовуються у педагогічної взаємодії. На відміну від формальної логіки, вона аналізує також норми істинності як такі, що формуються поступово, в залежності від багато факторів. Ці норми, як наголошувалося, утворюють етичний кодекс, що має ситуативний характер, зміст якого може суперечити абсолютним моральним нормам. Завдяки його нестійкості стає можливою трансформація суб’єкта. Наявність процесуальних змін допомагає зрозуміти теорія радикального конструювання. Передбачається, що джерелом конструювання є сенси існування, завдяки яким суб’єкт є цілісним утворенням. Їх єдність дає можливість виділити деспотичний та залежний, протестний та солідарний суб’єкти. Водночас, не визиває сумніву, що реальний суб’єкт має ознаки декількох.