Название: Чужий
Автор: Алан Фостер
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Ужасы и Мистика
Серия: Чужий
isbn: 978-617-12-4589-1, 978-617-12-4518-1, 978-617-12-4588-4, 978-617-12-4587-7
isbn:
– Я знала, що ми далеко від Сонячної системи, – пробурмотіла Ріплі. – Я знаю це місце, – вона кивнула вбік дисплею над своїм постом. – Це далеко від Сонячної системи, як і ми.
– Спробуй ще, – наказав Кейн і повернувся до Ламберт. – Де ми зараз? Ти вже зчитала дані?
– Дай мені кілька хвилин, добре? Це не просто. Ми десь у хріна на рогах.
– Спробуй ще.
– Цим і займаюсь.
Після декількох хвилин напружених пошуків і маніпуляцій із комп’ютером Ламберт злегка посміхнулася із задоволеним виразом обличчя.
– Знайшла. Ми недалеко від системи Дзета II. Ми навіть не досягли зовнішнього освоєного кільця. Ми надто глибоко, аби натрапити на навігаційний буй, не кажучи вже про ретранслятори кораблів, що знаходяться в Сонячній системі.
– Якого біса ми тут опинилися? – вголос поцікавився Кейн. – Якщо з кораблем нічого не трапилося, а ми не вдома, чому ж тоді «Матір» вивела нас із анабіозу?
Це було простим збігом, але ніби у відповідь на поставлене питання рупор станції почав голосно й наполегливо сигналити про загальний збір екіпажу…
У хвості «Ностромо» розташовувалося велике машинне відділення зі складним потужним обладнанням. Там знаходилося серце корабля – розширена система тяги, за допомогою якої зореліт міг рухатися викривленим простором і змагатися із часом, задерикувато показуючи свій металевий ніс Ейнштейнові… І лише незначна частка енергії витрачалася на живлення життєдіяльності екіпажу. У передній частині цього масивного комплексу, який постійно гудів, знаходилася скляна кабінка – просторий горбок над конусоподібним гіпердвигуном. Тут у контурних кріслах відпочивали двоє інженерів, котрі відповідали за забезпечення справної та безперебійної роботи всіх механізмів двигуна. Чоловіки піклувались про механізми, а механізми дбали про них.
Більшу частину часу двигун сам чудово про себе дбав, що дозволяло Паркерові й Бретту займатися більш приємними та цікавими їм справами, наприклад, пити пиво та розповідати непристойні історії. Зараз була черга Паркера. Він уже в сотий раз переповідав байку про помічника інженера і бордель в умовах невагомості. Це була гарна історія, від якої незворушний Бретт завжди міг розуміюче хіхікнути кілька разів, а оповідач сміявся так, що аж на кольки брало.
– …І мадам кинулася до мене, стурбована й водночас розлючена, – розповідав інженер. – Вона почала просити нас врятувати того бідного додіка. Гадаю, він не знав, куди втрапив.
Як завжди, він засміявся зі свого жарту.
– Ти ж пам’ятаєш те місце? Чотири стіни, підлога і стеля завішані дзеркалами, а ліжка немає, лише фіолетова сітка посеред кімнати, яка обмежує дії й захищає від ударів об стіну. Це все в СКАЧАТЬ