Шопенгауер як ліки. Ірвін Ялом

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шукати в історії німецької філософії», але й суть поглядів Шопенгауера, які він описав як «емоційні, такі, від яких перехоплює подих, які балансують на межі контрастів, між розумом та інстинктом, пристрастю і спокутою». Манн повсякчас зауважував, що Шопенгауер став для нього надто цінним досвідом, щоб тримати його при собі, тож у своєму творі він запропонував працю цього філософа персонажу, який втомився від страждань.

      Не тільки Томас Манн, але й багато інших мислителів зізнавалися, що багато в чому завдячують Артуру Шопенгауеру. Толстой називав його «найвеличнішим генієм з-поміж людей». Для Річарда Ваґнера він був «дарунком небес». Ніцше говорив, що його життя змінилося назавжди після того, як він купив пошарпаний томик Шопенгауера в букіністичній крамничці в Лейпцигу – він зізнавався, що «дозволив цьому невгамовному похмурому генію попрацювати над моєю свідомістю». Шопенгауер назавжди змінив інтелектуальну мапу західного світу, без нього ми мали б зовсім інших (і значно слабших) Фройда, Ніцше, Гарді, Віттґенштейна, Бекетта, Ібсена, Конрада.

      Філіп дістав кишеньковий годинник, якусь мить уважно на нього дивився, а тоді урочисто сказав:

      На цьому ми завершуємо наше знайомство з Артуром Шопенгауером. Його філософія настільки широка й глибока, що її неможливо викласти коротко. Тож я вирішив підігріти вашу цікавість, сподіваючись, що ви уважно прочитаєте розділ на шістдесят сторінок у вашому підручнику. Маємо ще двадцять хвилин до кінця лекції, і я хотів би присвятити їх запитанням та обговоренню. В аудиторії є запитання, лікарю Герцфельд?

      Джуліуса спантеличив тон Філіпа – він знову оглянув порожню лекційну залу і м’яко зауважив:

      – Філіпе, ти взагалі помітив, що твої слухачі пішли з лекції?

      – Які слухачі? А, вони. Так звані студенти, – Філіп зневажливо махнув рукою, показуючи, що вони не заслуговують на його увагу: йому було абсолютно байдуже, прийшли вони чи пішли. – Сьогодні моїм слухачем були ви, лікарю Герцфельд. Ця лекція була виключно для вас, – мовив Філіп, якого, здавалося, аж ніяк не бентежила розмова з тим, хто стояв за тридцять футів від нього у порожній аудиторії.

      – Гаразд, скажімо, я на це купився. Чому ж саме я став сьогодні твоїм слухачем?

      – А ви поміркуйте, лікарю Герцфельд…

      – Краще називай мене просто Джуліусом. Я ж називаю тебе Філіпом – припускаю, ти не проти, тож буде правильно, якщо й ти звертатимешся до мене на ім’я. О, знову це відчуття дежавю – пригадую, як колись сказав тобі: «Називай мене Джуліусом – ми ж не чужі люди».

      – Я не маю звички називати своїх клієнтів на ім’я, бо я їхній професійний консультант, а не друг. Але якщо бажаєте – нехай буде Джуліус. То на чому ми зупинилися? Ти запитав, чому я викладався сьогодні саме для тебе? Гаразд, я відповім – це була реакція на твоє прохання про допомогу. Поміркуй-но, Джуліусе: ти прийшов до мене з проханням про розмову, однак у цьому проханні крилося СКАЧАТЬ