«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ співрозмовника Бемоль. – Шкода тільки, що цей паскудник такий злопам’ятний.

      Слова артиста змили з обличчя Міхаеля усмішку. Він посірів і пильно глянув на Антона.

      – Бемоль має рацію – будь обережний із цією потворою.

      І хоча тон Міхаеля здавався максимально дружелюбним, слова викликали паніку, яка потроху охоплювала й Антона. Ейфорію від перемоги потроху заступало лихе відчуття помилки, пастки, у яку необачно вскочив Антон. Проте сміливець зіграв свою роль до кінця і з незворушним виразом обличчя ліг у ліжко. За останній час його погляд прояснішав, шкіра зайнялася рум’янцем, і все мало такий вигляд, наче Антон одужував. От тільки заґратовані вікна й двері не давали спокою, і цієї ночі він дізнався – чому.

      За дві години процедури санітарів закінчилися. Двері рипнули – і гострий трикутник світла увірвався підлогою до палати. Він розширювався в основі в міру того, як Шрек розчахував двері. Велетень уніс на плечах непритомного Григорія. За ним з’явився Чахлий, який у ролі поводиря допомагав уже мовчазному Анатолію дістатися ліжка. Ніхто з пацієнтів не зронив ані звуку: всі вдавали з себе сплячих, хоч насправді кожен дослухався до шурхоту людських ніг, які аж надто важко човгали по шорсткому лінолеуму.

      Чахлий безперестанку торочив Анатолієві про цілющість місцевих методів лікування, заспокоював і навіть обіцяв швидке одужання, а проте вигляд Шпряхи потребував багато кращого. На відміну від худого санітара, його напарник з ношею не церемонився. Шрек жбурнув Григорія на ліжко й одразу ж рушив до виходу.

      – Ходімо, – скомандував він Чахлому.

      Колега сіпнувся в бік дверей, аж раптом його намір перервало тихе дзюркотіння. Антон визирнув з-під накривала, підглядаючи, як Анатолій мочиться під себе, сидячи у власному ліжку. Це неабияк розгнівало Чахлого.

      – От лайно! Всцявся прямісінько на матрац!

      Бідкання напарника зупинило Шрека на порозі. Він озирнувся, зиркнув на місце аварії й запропонував власний розв’язок питання:

      – Впряжи когось, хіба мало тобі психів?

      Чахлий, який ніби чекав саме цих слів, вискочив із палати й повернувся за хвилю з відром та ганчіркою. Знаряддя праці впали перед Антоном, у пам’яті якого випливли ще свіжі перестороги Бемоля.

      – Агов, Водолазе, прибери за сусідом, – Чахлий підтвердив побоювання Антона.

      Антон трохи піднявся на лікті та глянув на санітара. Колишній прийом – колючий погляд – уже не діяв. Маючи в тилу кремезного напарника, Чахлий не надто жахався Антонових витріщань. Навпаки, він посмілішав:

      – Давай, давай, – наполегливо повторив санітар.

      Їхня сутичка мала продовження. Учасники не поступались один одному у впертості, і тільки невигідне становище пацієнта стримувало його від бійки.

      – Сам мий, – огризнувся Антон, перехиливши чашу санітарового терпцю.

      – Ти чув, що ця гнида недозріла сказала? – спитав у Шрека Чахлий, полізши до кишені по джокера.

      Велетень СКАЧАТЬ