«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у Антонові закипіло природжене відчуття справедливості. Він пожалів скаліченого чоловіка, що корчився від болю на своєму ліжку після болючих процедур. Беззахисний, абсолютно врівноважений і щирий Григорій зараз скидався на приборкану сильцем та ще не добиту мисливцем тварину. Слова обурення прорвалися крізь стиснуті зуби Антона:

      – Невже нікому за нього заступитися? Діти? Онуки? – спитав чоловік.

      – Син за бугром – в Америці чи Канаді – не пам’ятаю точно. Від нього давно не було звістки. Останній лист із фотокарткою Григорій береже мов зіницю ока.

      Моторошні секрети про таємниче відділення лікарні, які відкривались Антону, сіяли сумніви щодо можливого одужання в цьому закладі. Поблажливе ставлення медсестер до Зої Олексіївни під час сніданку в їдальні розвіяла гнітюча поведінка санітарів. Ба більше, Антон побоювався, щоб його страхи не мутували тут у тяжчу форму. Видихнувши, чоловік поцікавився причиною, з якої шпиталізували його співрозмовника.

      – А ти? Тебе хто сюди запроторив?

      Міхаель осміхнувся й зручніше вмостився на подушці, вдивляючись у стелю.

      – Самотужки. Я тут ховаюся.

      – Від кого? – Антон підвівся, вражений щирою й надміру відвертою відповіддю співрозмовника.

      – Вляпався в одну історію з наркотою. Мусори зцапали, хотіли справу шити, та хрін їм! – за допомогою правиці Міхаель зігнув у непристойному жесті ліву руку.

      – І ти тут переховуєшся? – не переставав дивуватись Антон.

      – Від них не сховатися. Від в’язниці я, братане, ховаюся, від в’язниці. Гаразд, лягаймо, бо забалакалися ми з тобою.

      Міхаель повернувся до Антона спиною, демонструючи цим неетичним жестом завершення розмови, але новоприбулець несподівано спитав пошепки:

      – Ти в привидів віриш?

      – До нас вже дійшли чутки, що він тебе переслідує, – відмахнувся Міхаель байдуже.

      – Я серйозно, – наполягав рятівник.

      Насторожений голос сусіда змусив Міхаеля повернутись і дати не менш серйозну відповідь:

      – Нікому про це не розповідай, інакше матимеш тут довічну прописку.

      На цьому їхній діалог скінчився. Міхаель відвернувся до стіни, бажаючи поринути в сон, Антон же накрився з головою простирадлом.

      Клаптик легкої тканини видався свинцевим листом, що вдавлював своєю вагою Антонове тіло в пружинне ліжко. Не менш тяжкими виявилися роздуми, що насунули після відвертих оповідок сусіда. Гримуча суміш людських трагедій і сутички з санітарами зрушила відчуття безпеки, що виникло в стінах лікарні в перші дні шпиталізації. Та найдужче чоловікові докучала фата-моргана, побачена в морі!

      У таких роздумах Антон засинав. Власна біда замінила горе чужих людей, і, будучи певним, що ніхто з них зараз не загрожує його життю, він пірнув у царство Морфея.

      Перешіптування хлопців не давало спокою одному пацієнтові з їхньої палати. Він скоцюрбився під простирадлом і уважно дослухався до розмови, яка СКАЧАТЬ