«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ волів би уникати цих ліричних відступів, автори яких виставляли себе в кращому світлі, а запроторених ними ж до психушки родичів обмовляли, як останніх покидьків. Щоразу це відбувалося за тією самою схемою, яка вже втомила його, проте реабілітація ним же репресованих пацієнтів у таких угодах не передбачалася.

      Голос жінки вирвав його з задуми й повернув до кабінету.

      – Його пиятика дошкуляє мені й діткам, які приходять на приватні заняття. Ще трішки – і розпочнуться канікули, а з ними й закінчиться моє вчителювання.

      Несміливим жестом учителька дістала з сумки білий конверт і простягла його психіатру. Не соромлячись ані пакунка, ні відвідувачки, Павлович грубими пальцями підтягнув його до себе. Уважно слухаючи нарікання співрозмовниці, він зазирнув усередину, на позір оцінюючи кількість отриманих купюр. Заради пристойності лікар перепитав:

      – Може, ми його до звичайної наркології скеруємо?

      Жінку пересмикнуло. Невже цей лікар вирішив спекатись її чоловіка всупереч попереднім домовленостям? Такий перебіг подій її аж ніяк не влаштовував, тому вона поспішила розповісти про гіркий досвід лікування її чоловіка в наркологічній клініці:

      – Був він там – не допомогло. Під час лікування зірвався, потрощив обладнання, побив лікаря й санітарку, ще й спирт намагався викрасти. Удруге відмовились його брати. Добре, що Віталій, мій учень, згодився помогти. Навіть не знаю, що б я робила…

      Раптом з її очей полилися сльози. Цей інструмент маніпулювання вона викликала штучно, але майстерно. Своє розчарування жінка підсилила фразою:

      – Господи, який сором!

      Павлович вловив жіночі хитрощі, але, одержавши дещо цінніше за жінчині сльози, вирішив підіграти своїй гості.

      – Ну, перестаньте. Ми в курсі ваших проблем і вже сьогодні почали їх розв’язувати. Анатолій чемно пройшов перші процедури. Ми зробимо все, щоб його перебування в нас виявилося для всіх корисним.

      Після цих слів Павлович підійшов до сейфа й вийняв звідти грубий зошит, з яким повернувся до свого місця під жвавий лемент жінки.

      Зрадівши порозумінню, учителька знову защебетала:

      – Я така рада, що ви мене розумієте. Робіть, як належить, Веніаміне Павловичу, а я потім ще прийду. Принесу те, що треба.

      Павлович напустив на себе серйозності, виказуючи мовчазну згоду й даючи взнаки, що розмову завершено. Він схилився над зошитом, занотовуючи щось у нову графу. Жінку охопила радість, яку одразу ж загасив кашель, укотре спричинений тютюновим димом. Відкашлявшись і надякувавшись, вона поквапилася в коридор, мало не збивши на порозі Чахлого, який, не дотримуючись елементарних правил етикету, без стуку зібрався проникнути в кабінет начальника. Санітар обминув перешкоду і з гримасою невдоволення увійшов до кабінету шефа.

      – Здоров. Це часом не відьма алкаша?

      – Вона сама, – відповів лікар, розчиняючи навстіж вікно. – Маринував її в диму, СКАЧАТЬ