«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Шпряха – той самий, що перебував у лабетах зеленого змія, огризнувся:

      – Мені не потрібна ваша допомога!

      Попри гучну заяву голос Шпряхи відгонив переляком.

      Відповідь Шрека лише підсилила ці відчуття:

      – Тут не ти вирішуєш, – відказав велетень, хапаючи Толю за комір сорочки.

      Розгніваний таким поводженням із власною персоною, Шпряха вибухнув:

      – Та відчепіться від мене! Я не хворий! Не алкоголік – чуєте?! То моя відьма все влаштувала! Нічого, я дістануся її і виведу на чисту воду!

      Шпряха, якого виснажили тривалі запої й нетрадиційне лікуванням місцевих ескулапів, даремно тріпався в дужих руках Шрека. Виставлений санітаром за двері, він і далі проклинав свою дружину та виконавців її примхи, аж поки його голос не ковтнули шпитальні нетрі.

      У гармидері, що зчинився через бранця санітарів, оживився Бемоль. Залишаючись увесь час під простирадлом, він пошепки тримав ритм пісні, і, коли буча перекотилася за межі палати, артист додав звуку, волаючи приспів:

      Два сонця вгорі, два неба вгорі,

      Між сонцем і небом горять дві зорі,

      Подвійні слова, подвоєний крок,

      У сні й наяву я лечу до зірок!

      Здійнявся ґвалт, у якому змішалися співи, стогін Коми й вимоги пацієнтів із сусідніх палат дати їм спокій. Утім, галас хворих не вивів із рівноваги Чахлого, який не збирався устрявати в перепалку з ватагою чоловіків у нічний час. Натхненний успіхом напарника, він підійшов до ліжка Григорія, гіпнотизуючи свою жертву.

      Пацієнт знітився і притулив до себе невеличку карточку, що тримав у правій руці. Недобрі передчуття викликали в ньому напад дитячої тривоги, яке зросло з наступною реплікою санітара:

      – Ви ж підете самі, Григорію?

      Від колючого тону власника білого халата у Григорія засвербіли рани. Він потягнувся до подразнених ділянок тіла, але голос санітара зупинив його. Переполоханий пацієнт заховав під матрац фотокартку, яку вважав за оберіг, і мовчки рушив повз Чахлого до дверей. Чахлий, задоволений покірністю підопічного, взявся руки в боки й демонстративно розвернувся довкола своєї осі, стоячи лише на одній нозі. У кінцевій точці цього піруету він відстрибнув назад, настрахавшись Антона, який несподівано укляк перед ним.

      – Чого тобі, психу? – гаркнув Чахлий.

      – Де мій костюм? – спокійно запитав Антон.

      Бемоль замовк. Решта пацієнтів насторожились і затамували подих, стежачи з-під покривал за конфліктом, який мав усі шанси перерости в бійку. Ще ніхто не встиг попередити новенького про небезпеку зайвих запитань і будь-якої ініціативи, що мала протестний характер щодо персоналу лікарні, а особливо щодо худющого санітара, який вирізнявся серед колег цинічною злостивістю.

      – Який ще костюм? – цапкуючи спиною до дверей, перепитав Чахлий.

      Антон наступав. У справедливих намірах віднайти втрачене не було ані дрібки божевілля.

      – На мені був робочий гідрокостюм, – дошкульно пояснив пацієнт.

      – А-а-а, СКАЧАТЬ