«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ йому вистачало мужності витримувати погляди чемпіонів і навіть відправляти декотрих у нокдаун, але зараз він лише дивився в стелю. Після поразки від кубинця на олімпійських іграх боксер з’їхав із глузду, і невідомо, що цьому послужило – отримані в голову удари чи нищівна поразка від представника острівної держави, проти якої колишній спортсмен тепер мав зуба.

      Минула слава гнула його до ліжка та закріпила відповідне прізвисько – Кома, що в очах колег означало «лежачий пацієнт».

      Поза лотоса, у якій сидів Бемоль, транслювала гармонію між всіма світами, що стирала на порох будь-які підозри.

      Новенький повів очима, доки не вперся в іншого сусіда, який лежав ліворуч. Вирячені з орбіт очиська й фіолетовий ніс демаскували в ньому затятого алкоголіка, а розведені в сторони руки свідчили, що Толя перебуває в активному пошуку ранкових ста грам, які полегшили б його критичний стан. Залишався Міхаель.

      Найбалакучіший серед пацієнтів зустрічав свою місію свідка з вимушеною усмішкою. Йому не вперше випадало корчити такі гримаси, вдаючи з себе невинного, але цього разу він мав, що сказати:

      – Коли хтось потрапляє в лікарню, з нього все знімають і видають ось такий мотлох, – Міхаель схопив пальцями свою сорочку і відтягнув її від грудей, демонструючи новоприбульцю неякісну одежину. Твій на тумбочці, зліва.

      Новенький глипнув на лікарняну уніформу.

      – До речі, ти не проти, якщо ми зватимемо тебе Водолазом? Тут в усіх кумедні імена чи прізвиська. Наприклад, я – Міхаель, так мене назвала мама на честь мого батька-німця, проте всі кличуть по-народному – Міськом.

      Несподівано новий пацієнт зреагував на слова Міхаеля. Він повернув голову в його бік і пильно вдивлявся в очі допитливого сусіда, зволікаючи з відповіддю чи, точніше, гадаючи, про що сказати передовсім: про ім’я чи професію.

      – Я рятівник, – нарешті він обрав один із варіантів.

      – А звати тебе як? – перепитав Міхаель.

      Наполегливість співрозмовника плутала рятівнику думки. Вдало обійдені пастки, які залишилися на волі, потребували обережності в словах і діях, аби не втрапити в нові, тому мовчанка тривала, напинаючи між хлопцями тятиву недовіри. Мешканці палати, за винятком хіба Коми, нашорошили вуха і причаїлися – у такому закладі познайомитися можна з ким завгодно: від Дені Дідро до Кирила Кожум’яки. Зняти напругу могла лише відповідь, зволікання з якою затягнулося.

      – Мене звати Антон, – рятівник намагався спекатися допитливих поглядів, одначе – дзуськи. Мовчанка і досі висіла густим туманом, недовіра не зникла.

      – Не обманюєш? – грізним тоном поцікавився Міхаель.

      Тятива ось-ось мала луснути, аж раптом Міхаель зайшовся сміхом.

      Цієї-таки миті палата знову вибухнула реготом. Пацієнти підтримали витівку свого неформального лідера, будучи не проти розбавити сірі будні яскравим жартом. Навіть Григорій на секунду покинув свою шкаралупу самоти і стримано розтягнув губи в посмішці.

      Після СКАЧАТЬ