«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ місцевістю з повсякчас високою швидкістю, унаслідок чого з’явилася постійна «клієнтура». Справи йшли непогано, тому на все решту він начхав. Чхав на етику й клятву Гіпократа, на нездобутий вчений ступінь і столичні комісії, що час від часу наскакували з перевірками, вимагали неабияких витрат на обіди і, так би мовити, за скромні матеріальні бонуси заплющували очі на певні недоліки в документах; і, звичайно, він чхати хотів на пацієнтів.

      Теревені підлеглого забивали баки непотрібною інформацією. Робочий день лише розпочався, а лікар вже випалив сім цигарок – у таких робочих умовах пачка розійдеться до обіду. Павлович дістав із конверта кілька купюр і поклав на столі перед санітаром:

      – Це вам на двох.

      Не гаючись ані секунди, Чахлий змів зі столу запропоновану суму.

      – Якраз вчасно. У малого день народження – обіцяв «воздушку» купити.

      – Навіщо? – поцікавився Павлович.

      – Нехай ворон стріляє.

      Відповідь санітара здивувала лікаря, який з огляду на свої професійні навички вбачав у ній певну неадекватність, але заради власної вигоди змовчав – адже саме ті руки вигортали жар у створеному ним пеклі. Натомість начальник запитав:

      – Хто вас міняє?

      – Прапор з Адамом. Що з новеньким, Павловичу? – поцікавився Чахлий, ховаючи гроші до кишені халата.

      – Скажи Адамові, нехай приведе його до мене.

      – На перше побачення? – з єхидною інтонацією перепитав санітар.

      Терпець лікарю увірвався. Звісно, усі вони робили одну справу, але кістлявий санітар більше за всіх палав спільною ідеєю. Якщо Павловича й Шрека приваблювала грошова сторона медалі, то цього нехриста – ще й садистичне задоволення від завданих людям тортур.

      – За що ти так людей не любиш? – поцікавився шеф.

      Чахлий зупинився на порозі й, розвівши руки, коротко відповів:

      – Вони ж психи.

      Санітар вибрався в коридор, де нарешті залишився наодинці з отриманою премією. Місце під кабінетом головного лікаря не найкращим чином годилося для втілення його задуму, тому Чахлий подався до напівтемного закапелку, на ходу виймаючи скручені в жмут гроші.

      Чоловік роззирнувся. Переконавшись, що він сам-один, Чахлий висмикнув зі згортка кілька купюр і сховав їх до окремої кишені. Коли процедура нерівномірного розподілу преміальних завершилася на користь розподільника, він задоволено посміхнувся й рушив білим коридором в ординаторську, де пересічно здавали зміну колегам і відбувалися звичні посиденьки санітарів.

      Щасливий і задоволений собою, він вплив до кабінету, де Шрек, схилившись над товстезним загальним зошитом, заповнював графік чергувань.

      – Я від Павловича. Премію приніс!

      Чахлий дістав із халата жменьку грошей і, демонстративно перерахувавши, розділив на дві однакові частини подачку від головного лікаря.

      – Твоя частка, – промовив Чахлий, передаючи кошти.

      Шрек СКАЧАТЬ